понеділок, 25 травня 2015 р.

Ісус - податель миру та правдива Виноградина (Йо 14:27–15:7).

Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! 28. Ви бо чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. 29. Нині сказав я вам те, - перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви. 30. Небагато говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має він нічого. 31. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»
1. «Я - виноградина правдива, а мій Отець - виноградар. 2. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. 3. Уже і ви чисті - , словом, яким промовляв я до вас. 4. У мені перебувайте - а я у вас! Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. 5. Я виноградина, ви - гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете. 6. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони згоряють! 7. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть, - просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас.
          Ісус продовжує навчати учнів в часі Таємної вечері, що поділ між Його послідовниками та «світом» неможливо згладити, і лише визнавши цю межу, ми зможемо почути наступні слова Ісуса, ще одну вражаючу обіцянку. Ті, хто буде міцно триматися Ісуса і не погодиться на другосортне, компромісне учнівство, той отримає Його мир - як дар, мир, якого «світ» ніколи і нікому не зможе дати (вірш 27). Цей мир переконає справжніх учнів у присутності та допомозі Ісуса, вони побачать, що Ісус, яким вони Його пам'ятають і люблять, справді єдиний з Отцем, і вони зрадіють. Єврейське слово שָׁלוֹם  (шалом) має дуже широкий та глибокий зміст й означає - щастя, cпасіння, свобода, невимушеність, мир. Мир – не відсутність війни, але позитивне поняття з власним змістом. Акадське слово salāmū найбільш близьке за значенням до кореня, який властивий для багатьох семітських  мов означає: «бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим». Христос не тільки дарує мир, Він також підтримує його у нас, якщо ми тримаємо з ним зв'язок.
          Але шлях до цього миру лежить через зіткнення, прямий конфлікт, «обійти» який ніяк неможливо. «Князь світу цього» вже в дорозі, й спішить схопити Ісуса.[i]
         
Хто ж цей «князь»?
          На одному рівні розуміння - Кесар, вояки якого скоро поведуть Ісуса на смерть. На іншому рівні - та темна сила, яка стоїть за Кесарем, духовне зло, вже згадане на ім'я в минулому розділі (Сатана), що використовує Юду як жалюгідне знаряддя, котре добровільно погодилося на свою роль. В Євангелії від Йоана «світ» часто має негативне значення саме тому, що цей світ, в нинішньому його стані, хоч і люблений Отцем, залишається під владою темних сил. Смерть і воскресіння Ісуса завдадуть тяжкої поразки цій темній владі, і від цієї рани «князь» вже ніколи не оговтається. Проте «світ» все ще достатньо сильний, щоб загрожувати учням переслідуваннями і смертю. Як тоді, - так і сьогодні...
          Відвага і надія учнів живляться спогадами про те, що встиг зробити Ісус. Всіма своїми ділами Він свідчив перед світом любов Отця. І тому ми, покликані слідувати за Ним, повинні чинити так, щоб «світ» побачив нашу любов до Нього.
          Судячи з короткого розпорядження, яким завершується уривок, до цього моменту бесіди Ісус виводить учнів з кімнати, де вони вечеряли, і прямує в Гетсиманський сад. У такому випадку настанови у наступній главі Він дає по дорозі до саду. Важливо вслухатися в ці настанови, продовжуючи наш власний шлях по темних вулицях «світу», слідуючи за єдиним істинним Світлом.
          Виноградна лоза повинна рости до світла а не збиватися в безнадійно заплутаний клубок. Якщо лозу не доглядати, тоді в неї з'явиться багато зайвих відростків. Умілий виноградар вчасно відрізає їх, щоб виноградна лоза стала такою, якою повинна бути.
          Сучасні мови слабо передають всі відтінки значення, вкладені в віршах 1-2. Дієслово «очищати» вжито і в технічному виноградарському значенні (відсікати від гілки зайве) і в значенні «робити чистим», тобто очищення виноградної лози співвідноситься з очищенням учнів. Вони вже «очищені» і «прищеплені», хоча виноградареві й належить ще попрацювати над ними. Ісус вже сказав їм Своє слово, закликав взяти хрест і йти за Ним. Ніж виноградаря вже відсік від них всі інші бажання і цілі. Вони вже принесли плід, але їм належить зазнати ще більш суворого очищення, перш ніж вони зможуть принести нові плоди.
          В юдейській традиції виноградна лоза була символом Ізраїлю. Цю лозу Господь виніс з Єгипту і насадив в Обіцяній землі (Пс 80). Дикі звірі терзали цю лозу, і тому їй був потрібен догляд і турбота. Однак Ісая з сумом стверджував, що Виноградник Ізраїлю приніс дички замість справжніх плодів (Іс 5), - те саме стверджували й інші пророки.
          Тепер Ісус називає Себе істинною лозою. Це означає, що саме Він уособлює істинний Ізраїль, й саме на ньому зосереджений Божий задум. Його послідовники - члени істинного Божого народу, оскільки вони належать саме Йому і «в» Ньому перебувають. Образ виноградної лози - не просто метафора з галузі садівництва, це вельми точне визначення того, ким насправді є Ісус та Його народ і що в результаті повинно з ними статися.
          В прощальних бесідах Ісуса з своїми учнями, цей образ розорює новий вимір, і ми починаємо по-новому розуміти, що Ісус хоче сказати наостанок Своїм найближчим друзям. Він вже говорив їм, що вони перебувають «в» Ньому, як Він сам - «в» Отці (14:20). Тепер ми починаємо вловлювати зміст сказаного: з одного боку, Ісус говорить про Себе як про втілення Ізраїлю, а про свої послідовників як про членів істинного Божого народу, бо вони Йому належать. З іншого боку, йдеться про близькі відносини людей з Ісусом, причому ці відносини потрібно «культивувати». Гілки, які забажають довести свою самостійність і відокремитися від лози, дуже скоро пошкодують про своє рішення. Вони засохнуть і помруть, і їх кинуть у вогонь (вірш 6). Але гілки, які збережуть зв'язок з лозою і погодяться, щоб їх підрізали і очищали, - такі гілки будуть жити і приносити плід. Ось вибір, який Ісус надає своїм послідовникам і всім нам.
          Ми повинні бути в спільноті, яка визнає Ісуса, любить і почитає Його як свого Господа, тобто бути активними членами свох парохій. Християнин не може бути сам, парость виноградної лози не може жити сама по собі. Але і в своєму особистому, інтимному житті ми повинні залишатися людьми молитви та почитати Бога. Дуже важливо постійно підтримувати свій особистий зв'язок з Ісусом, щоб ми знали Його і Він знав нас. Читаючи цей уривок, ми бачимо, що приголомшливі обіцянки (всяка молитва буде почута) поєднуються з найсерйознішою загрозою (вірш 6).
          Ніж заподіює біль, але й рятує життя. Наш благий плід є на благо ж нам самим і на Божу славу. Щоб ми принесли цей плід, потрібно дозволити, щоб зайві паростки були відрізані. І ніколи виноградар не приділяє стільки часу лозі, не дбає так про її благополуччя і гарний врожай, як в той час, коли Він бере до рук ніж.
          Для того щоб бути живим членом Церкви мушу відважно себе питати: «Що роблю для того, щоб Божий мир панував у моєму серці? Яким чином перебуваю «в» Ісусі? Як Христовий мир та живий зв'язок з Господом реалізується в моєму щоденному житті?»



[i] Коментар оснований на Tom Wright, John for Everyone Part 2: Chapters 11-21 Pt. 2 (New Testament for Everyone) SPCK 2002 Kindle Edition, Kindle Location 1202-1315

Немає коментарів:

Дописати коментар