Мир залишаю вам, мій мир даю вам; не так, як світ
дає, даю вам його. Хай не тривожиться серце ваше, і не страхається! 28. Ви бо
чули, що сказав я вам: Відходжу і до вас повернуся. Коли б ви мене любили, то
зраділи б, що я до Отця йду: Отець бо більший, ніж я. 29. Нині сказав я вам те,
- перед тим, як воно настане, - щоб, коли настане, - увірували ви. 30. Небагато
говоритиму вже з вами, надходить бо князь світу цього. Щоправда, у мені не має
він нічого. 31. Але щоб світ знав, що я Отця люблю, то так, як Отець мені
заповідав, я і чиню. Уставайте ж, ідімо звідси!»
1. «Я - виноградина правдива, а мій Отець -
виноградар. 2. Кожну в мені гілку, яка не приносить плоду, відрізує він. А
кожну, яка вроджує плід, він очищує, аби ще більше плоду давала. 3. Уже і ви
чисті - , словом, яким промовляв я до вас. 4. У мені перебувайте - а я у вас!
Як неспроможна гілка сама з себе плоду принести, якщо не перебуватиме вона на
виноградині, ось так і ви, якщо не перебуватимете в мені. 5. Я виноградина, ви
- гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, - той плід приносить щедро. Без
мене ж ви нічого чинити не можете. 6. Якщо хтось у мені не перебуває, той, мов
гілка, буде викинутий геть і всохне; їх бо збирають, кидають у вогонь, - і вони
згоряють! 7. Коли ж ви в мені перебуватимете, і мої слова в вас перебуватимуть,
- просіте тоді, чого лиш забажаєте, і воно здійсниться для вас.
Ісус продовжує
навчати учнів в часі Таємної вечері, що поділ між Його послідовниками та «світом»
неможливо згладити, і лише визнавши цю межу, ми зможемо почути наступні слова
Ісуса, ще одну вражаючу обіцянку. Ті, хто буде міцно триматися Ісуса і не
погодиться на другосортне, компромісне учнівство, той отримає Його мир - як дар, мир, якого «світ» ніколи і
нікому не зможе дати (вірш 27). Цей мир
переконає справжніх учнів у присутності та допомозі Ісуса, вони побачать, що
Ісус, яким вони Його пам'ятають і люблять, справді єдиний з Отцем, і вони
зрадіють. Єврейське слово שָׁלוֹם (шалом) має дуже широкий та глибокий зміст й
означає - щастя, cпасіння, свобода, невимушеність, мир. Мир – не
відсутність війни, але позитивне поняття з власним змістом. Акадське слово salāmū найбільш близьке за значенням до кореня, який
властивий для багатьох семітських мов
означає: «бути здоровим, сильним, міцним, цілісним, довершеним, досконалим». Христос не тільки дарує мир, Він також підтримує його у
нас, якщо ми тримаємо з ним зв'язок.
Але шлях до цього миру лежить через
зіткнення, прямий конфлікт, «обійти» який ніяк неможливо. «Князь світу цього»
вже в дорозі, й спішить схопити Ісуса.[i]
На одному рівні розуміння - Кесар,
вояки якого скоро поведуть Ісуса на смерть. На іншому рівні - та темна сила,
яка стоїть за Кесарем, духовне зло, вже згадане на ім'я
в минулому розділі (Сатана), що використовує Юду як жалюгідне знаряддя, котре добровільно погодилося на свою роль. В Євангелії
від Йоана «світ» часто має негативне значення саме тому, що цей світ, в
нинішньому його стані, хоч і люблений Отцем, залишається під владою темних сил.
Смерть і воскресіння Ісуса завдадуть тяжкої поразки цій темній владі, і від
цієї рани «князь» вже ніколи не оговтається. Проте «світ» все ще достатньо
сильний, щоб загрожувати учням переслідуваннями і смертю. Як тоді, - так і
сьогодні...
Відвага і надія учнів живляться
спогадами про те, що встиг зробити Ісус. Всіма своїми ділами Він свідчив перед
світом любов Отця. І тому ми, покликані слідувати за Ним, повинні чинити так,
щоб «світ» побачив нашу любов до Нього.
Судячи з короткого розпорядження, яким
завершується уривок, до цього моменту бесіди Ісус виводить учнів з кімнати, де
вони вечеряли, і прямує в Гетсиманський сад. У такому випадку настанови у
наступній главі Він дає по дорозі до саду. Важливо вслухатися в ці настанови,
продовжуючи наш власний шлях по темних вулицях «світу», слідуючи за єдиним
істинним Світлом.
Виноградна лоза повинна рости до
світла а не збиватися в безнадійно заплутаний клубок. Якщо лозу не доглядати,
тоді в неї з'явиться багато зайвих відростків. Умілий виноградар вчасно
відрізає їх, щоб виноградна лоза стала такою, якою повинна бути.
Сучасні мови слабо передають всі
відтінки значення, вкладені в віршах 1-2. Дієслово «очищати» вжито і в
технічному виноградарському значенні (відсікати від гілки зайве) і в значенні
«робити чистим», тобто очищення виноградної лози співвідноситься з очищенням учнів.
Вони вже «очищені» і «прищеплені», хоча виноградареві й належить ще попрацювати
над ними. Ісус вже сказав їм Своє слово, закликав взяти хрест і йти за Ним. Ніж
виноградаря вже відсік від них всі інші бажання і цілі. Вони вже принесли плід,
але їм належить зазнати ще більш суворого очищення, перш ніж вони зможуть
принести нові плоди.
В юдейській традиції виноградна лоза
була символом Ізраїлю. Цю лозу Господь виніс з Єгипту і насадив в Обіцяній
землі (Пс 80). Дикі звірі терзали цю лозу, і тому їй був потрібен догляд і
турбота. Однак Ісая з сумом стверджував, що Виноградник Ізраїлю приніс дички
замість справжніх плодів (Іс 5), - те саме стверджували й інші пророки.
Тепер Ісус називає Себе істинною
лозою. Це означає, що саме Він уособлює істинний Ізраїль, й саме на ньому
зосереджений Божий задум. Його послідовники - члени істинного Божого народу,
оскільки вони належать саме Йому і «в» Ньому перебувають. Образ виноградної
лози - не просто метафора з галузі садівництва, це вельми точне визначення
того, ким насправді є Ісус та Його народ і що в результаті повинно з ними
статися.
В прощальних бесідах Ісуса з своїми
учнями, цей образ розорює новий вимір, і ми починаємо по-новому розуміти, що
Ісус хоче сказати наостанок Своїм найближчим друзям. Він вже говорив їм, що
вони перебувають «в» Ньому, як Він сам - «в» Отці (14:20). Тепер ми починаємо
вловлювати зміст сказаного: з одного боку, Ісус говорить про Себе як про
втілення Ізраїлю, а про свої послідовників як про членів істинного Божого
народу, бо вони Йому належать. З іншого боку, йдеться про близькі відносини
людей з Ісусом, причому ці відносини потрібно «культивувати». Гілки, які
забажають довести свою самостійність і відокремитися від лози, дуже скоро
пошкодують про своє рішення. Вони засохнуть і помруть, і їх кинуть у вогонь
(вірш 6). Але гілки, які збережуть зв'язок з лозою і погодяться, щоб їх
підрізали і очищали, - такі гілки будуть жити і приносити плід. Ось вибір, який
Ісус надає своїм послідовникам і всім нам.
Ми повинні бути в спільноті, яка
визнає Ісуса, любить і почитає Його як свого Господа, тобто бути активними
членами свох парохій. Християнин не може бути сам, парость виноградної лози не
може жити сама по собі. Але і в своєму особистому, інтимному житті ми повинні
залишатися людьми молитви та почитати Бога. Дуже важливо постійно підтримувати
свій особистий зв'язок з Ісусом, щоб ми знали Його і Він знав нас. Читаючи цей
уривок, ми бачимо, що приголомшливі обіцянки (всяка молитва буде почута)
поєднуються з найсерйознішою загрозою (вірш 6).
Ніж заподіює біль, але й рятує життя.
Наш благий плід є на благо ж нам самим і на Божу славу. Щоб ми принесли цей
плід, потрібно дозволити, щоб зайві паростки були відрізані. І ніколи
виноградар не приділяє стільки часу лозі, не дбає так про її благополуччя і
гарний врожай, як в той час, коли Він бере до рук ніж.
Для того щоб бути живим членом
Церкви мушу відважно себе питати: «Що роблю для того, щоб Божий мир панував у
моєму серці? Яким чином перебуваю «в» Ісусі? Як Христовий мир та живий зв'язок
з Господом реалізується в моєму щоденному житті?»
[i] Коментар оснований на Tom Wright,
John for Everyone Part 2: Chapters 11-21
Pt. 2 (New Testament for Everyone) SPCK 2002 Kindle Edition, Kindle
Location 1202-1315
Немає коментарів:
Дописати коментар