1. Текст Флп 2:5–11
5.
Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. 6. Він, існуючи в
Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, 7. а применшив себе
самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як
людина, 8. він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної.
9. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, 10. щоб
перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею,
11. і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця.
2.
Особливості послання до Филип'ян.
Послання до Филип'ян – один із найсердечніших листів
Павла, які нам відомі. Відповідно до згадки в Дії 16:11–15 – Филипи, – перша громада, яку Павло заснував на
території Європи. В усі наступні роки відносини Павла з филип’янами були надзвичайно близькими й теплими: вони
неодноразово посилали йому гроші й допомогу, коли він був у Солуні (4:16).
Коли Павло опинився у в’язниці в Римі,
вони відрядили до нього посланця на ім’я
Епафродит, що відвіз йому трохи необхідних речей (4:18). Через деякий час Епафродит
побажав повернутися у Филипи (2:25–29), і Павло скористався з нагоди послати з
ним листа. Хоча апостол перебуває у
в'язниці й чекає судового розгляду (2:2; 3:8–14; 4:11–13), його послання
буквально дихає радістю та миром. У цьому листі Павло говорить про свою любов
до филип'ян, дякує їм за подарунки, повідомляє новини, закликає зберігати
єдність / спільність духа (1:27; 2:1: κοινωνια
πνευματοσ)
та підбадьорює.
Звідки апостол черпає стільки енергії
та відваги? Два вірші дуже чітко показують, глибокий зв'язок Павла з Ісусом. На
самому початку листа він пише: "Для
мене бо життя – Христос, а смерть – прибуток"(1:21). В останній главі
великий апостол свідчить: "Умію бути в упокоренні, умію бути і в достатку: в усьому
й в усіх обставинах я звик і насичуватися, і голодувати, жити в достатках і
терпіти злидні. 13. Я можу все в тому, хто укріплює мене (4:12 – 13).