вівторок, 6 січня 2015 р.

Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа

1. Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім, за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зо Сходу 2. і спитали: «Де цар юдейський, що оце народився? Бо ми бачили його зорю на сході й прийшли йому поклонитись.» 3. Почувши це цар Ірод, стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. 4. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитав у них, де Христос має народитися. 5. Вони йому сказали: «У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком: 6. І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менша між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля.» 7. Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли зоря з'явилась, 8. і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: «Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб я теж пішов йому вклонитись.» 9. Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що її бачили на сході, йшла перед ними, аж поки не підійшла й не стала зверху, де було дитятко. 10. Побачивши зорю, зраділи радістю вельми великою. 11. Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір'ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро. 12. І попереджені вві сні до Ірода не завертати, пустились іншою дорогою у край свій.
Дванадцять віршів другої глави Матея… Читаю й відчуваю, що швидше ніж розум реагує серце. Щоб бодай трохи усвідомити грандіозність новини, яка міститься тільки в одному першому вірші, потрібно перепустити через серце всі події, які криються в Біблійній історії Старого Завіту… «Коли Ісус народився в Вифлиємі» (Мт 2, 1)… Те, що не можна собі уявити, й про що багато людей навіть не мріють, справді сталося. Щоб це почати усвідомлювати, потрібно прийти до храму, сісти, й уподібнившись до Пречистої Діви Марії та пастушків, – дивитися на ясла й красу та символізм богослужінь, слухати літургійні та біблійні тексти, розважати над побаченим й почутим, щоб вкінці звільнивши серце від страхів та сумнівів цілим своїм єством  прославляти воплоченого Бога (пор. Лк 2, 19 – 20: Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. 20 . А пастухи повернулися, прославляючи й хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так, як їм було сказано).
 Дванадцять віршів Євангелія празника Різдва розповідають дуже багато – їх можна порівняти до ікони. Пропоную кілька основних штрихів, які допоможуть сфокусувати нашу увагу на головних тематичних лініях та спонукатимуть до більших рефлексій в цьому благодатному часі.