субота, 3 березня 2012 р.

Перша неділя Посту (Йо 1, 43 – 51).

Євангеліє цієї неділі (Йо 1, 43 – 51) слід розглядати в контексті довшого уривку Йо 1, 19 – 51, який зосереджений на двох взаємопов’язаних темах: ідентичності Ісуса та значенні апостольства.
Ідентичність Ісуса
Йоан Хреститель та перші учні Ісуса  свідчать про унікальну ідентичність Ісуса.  Йоан представляє Ісуса, як джерело спасіння світу (1, 29 – 31): спочатку ідентифікує Ісуса з традиційним образом – Агнець Божий (1,29), а потім доповнює своє свідчення центральним ствердженням Четвертого Євангелія: Ісус є Син Божий. Відтак надія на спасіння полягає у визнанні Ісуса як Сина Божого. Подібно як і в Пролозі Євангелія (1,1 – 18), до кінця першої глави євангелист багатьма способами представляє відносини Ісуса з Богом, як вирішальну категорію для розуміння того хто є Ісус (пор. 1, 18). Проте «Син Божий» не є єдиним христологічним титулом в першій главі  Йоана – послідовно перечитуючи цю главу  ми зустрічаємося з наступним переліком: