пʼятниця, 15 травня 2015 р.

Неділя Сліпородженого (Йо 9:1-41).

Переходивши, побачив Ісус чоловіка, зроду сліпого. 2. Запитали його, отже, учні його: «Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?» 3. «Ані він не згрішив, ані батьки його, - відказав Ісус, - але щоб ділам Божим виявитись на ньому! 4. Поки дня, маємо виконувати діла того, хто послав мене, - бо ніч надходить, за якої ніхто не зможе діяти. 5. І поки я у світі - я світло світу.» 6. Сказавши те, сплюнув на землю, споготовив слиною глей і помастив глеєм очі сліпому. 7. До нього ж сказав: «Іди, вмийся в купелі Силоамській», - що у перекладі означає: «Зісланій». Отож подався той, умився - і повернувся зрячим! 8. Сусіди ж і ті, що бачили його раніше сліпим, заговорили: «Чи то ж не той, який ото все сидів - жебрачив?» 9. Одні казали: То він, - інші: Ні, лиш подібний до нього. Він же каже: «Це я!» 10. Тож питались його: «Як воно так, що прозріли твої очі?» 11. А він: «Чоловік, що Ісусом звуть його, споготовив глей, очі мені помастив та й мовив: Піди до Силоаму, вмийся. Я пішов, умився - і прозрів.» 12. Вони його тоді питають: «Де він?» - «Не знаю», каже той.
13. Тож ведуть того, хто сліпий був, до фарисеїв. 14. Було ж у суботу, коли то Ісус споготовив глею і відкрив йому очі. 15. То й фарисеї спитали його, як він прозрів. А він їм: «Глею поклав мені на очі, я вмився, й ось бачу.» 16. Деякі з фарисеїв твердили: «Не від Бога цей чоловік, бо суботи не дотримує.» Інші мовили: «Чи може ж грішний чоловік отакі чудеса чинити?» Отож суперечка була серед них. 17. І знову сліпому кажуть: «А ти що про нього кажеш - про те, що очі тобі відкрив?» Одрікає: «Пророк він.» 18. Проте юдеї щодо нього не вірили, що був він сліпий і прозрів, - аж поки не закликали батьків отого прозрілого. 19. Спитали їх: «Чи то ваш син, про котрого кажете, що сліпим він уродився? А тепер як же він бачить?» 20. Батьки його і відказали, мовивши: «Знаємо, що то наш син, і що сліпим він був уродився. 21. А як він тепер бачить - не знаємо, і хто відкрив йому очі - не відаємо. Спитайте самого: він дорослий, сам про себе скаже.» 22. Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме. 23. Тим то батьки його й казали: Дорослий він, - самого спитайте.
24. Отож удруге закликали чоловіка, що сліпим був, та й кажуть йому: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік - грішник.» 25. «Чи грішник він, - озвався він, - я не знаю. Знаю одне: був я сліпим, а тепер бачу.» 26. Вони ж йому на те знов: «Що він таке тобі сподіяв? Як він очі тобі відкрив?» 27. Той їм відказує: «Я вже вам оповів, та ви не слухали. Навіщо іще чути хочете? Чи, може, і ви його учнями бажаєте стати?» 28. Ті з лайкою накинулись на нього, і сказали: «Ти його учень! Ми - Мойсеєві учні! 29. Ми знаємо: до Мойсея промовляв Бог. А цього не знаємо, звідкіля він.» 30. У відповідь чоловік сказав їм: «Ось воно, власне, і дивно, що ви не знаєте, звідкіля він, а він мені очі відкрив. 31. Ми знаємо, що Бог не вислухує грішників, коли ж хтось побожний і його волю чинить - ось того він вислухує! 32. Нечувано одвіку, щоб хто-небудь відкрив очі сліпонародженому. 33. Був би він не від Бога - нічого не спроможний би був зробити!» 34. Озвались і сказали йому: «Ти ввесь у гріхах уродився, а нас навчаєш?» І прогнали його геть.
35. Довідався Ісус, що вони геть його прогнали, отож, зустрівши його, промовив до нього: «Віруєш у Чоловічого Сина?» 36. А той: «А хто він, Господи, щоб я вірував у нього?» 37. Ісус же йому: «Ти бачив його; він - той, хто говорить з тобою.» 38. Тоді той і сказав: «Вірую, Господи!» - і поклонився йому. 39. І мовив Ісус: «На суд у цей світ прийшов я: щоб ті, які не бачать, бачили, а ті, які бачать, - сліпими стали.» 40. Почули те деякі з фарисеїв, що були при ньому, і кажуть йому: «Невже і ми сліпі?» 41. А Ісус їм: «Були б ви сліпі - не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, - то і гріх ваш зостається.»       
            Сліпий.
            "Учителю, хто згрішив? Він - чи батьки його, що сліпим він уродився?"- типове запитання для євреїв, які відповідно до навчання літератури Мудрості, жили за дуже простою логікою: за добрі діла є благословення, за злі - прокляття. Такий хід думок підкріплювався ще й навчанням присутнім в книзі Второзаконня 27-28. Однак такий спрощений підхід ставився під питання тими ж представниками літератури Мудрості - книга Йова та Проповідник (Когелет) вказують, що є речі які пояснити такою звичайною логікою не можливо. Рівно ж доволі прості постулати присутні в кн. Второзаконня 27-28, - у світлі навчання присутнього в кн. пророка Єзекиїла 18, вимагають детальніших роз'яснень, а головно відмови від банального буквального сприйняття біблійних текстів без врахування їх історичного контексту, які рівно ж розповідного й  богословських намірів автора.
            За браком місця не буду детальніше аналізувати вищезгадані тексти, а тільки відзначу, що Ісус не підтримує традиційне єврейське бачення й вказує, що тут йдеться не про вину людини, але "щоб ділам Божим виявитись на ньому". Тобто до цього конкретного сліпого чоловіка, як і до багатьох інших, про яких розповідає Євангеліє, приходить Ісус - і тоді відбувається щось грандіозне, щось нечуване, яке Новий Завіт називає словами "нове творіння". В цьому є Добра Новина - в темінь людського існування через Ісуса Бог приносить Світло.
           
          Реакція.
            Реакція фарисеїв спровокована їхнім вузьким розумінням Закону та відсутністю справжнього досвіду Божої милості. Закон, який вони називали світом для їхніх стежок, не став для них інструментом глибшого пізнання Бога, хоча й вони присвячували його вивченню увесь свій час. Інакше кажучи, цим людям подобався постійний процес, а не результат.
            Батьки сліпонародженого реагували як прості перелякані люди, які ще очевидно навіть не уявляли ким насправді є Ісус: " Так батьки його казали, бо юдеїв страхалися: юдеї бо вже були домовилися, щоб виключити кожного з синагоги, хто Христом його визнаватиме."
            Спільним для фарисеїв та батьків є страх. Перші боялися, що хтось порушить їхнє "статус кво", систему їх уявлень та життя... Другі розуміли, що виключення з синагоги означає втрату соціального статусу, якогось заробітку, а відтак і ціле життя в цій місцевості стане не можливим.
            Слова та дії Ісуса є виявом Любові - пізніше в своєму посланні Йоан напише, що саме ця досконала Любов проганяє страх (1 Йо 4:18).
            "Був би він не від Бога - нічого не спроможний би був зробити!"
            Суперечка, яка міститься в Йо 9:24-34 відбувається навколо одного дуже важливого питання: "На чиїй стороні є Бог?" Фарисеї, загнані в кут не відворотними доказами, що зцілення таки мало місце, наполягають, що чудо звершив Господь, а Ісус тут ні причому.
            Сліпий наполягає, що чудо вчинив Ісус, й відтак Бог діє у Ньому. Фарисеї про це навіть не хочуть чути й сиплючи численними звинуваченнями в бік Ісуса та чіпляючись за перекручено-звужені вимоги Закону, намагаються збудувати стіну між Ісусом та Богом: про ототожнення взагалі не може бути й мови!
            Євангелист Йоан за допомогою цієї суперечки підводить читачів до їх власного відкриття та усвідомлення унікальності особи Ісуса. Завдяки дії цього промовистого факту зцілення, Йоан хоче щоб відкрилися й наші духовні очі, й ми побачили в Ісусі не просто нового Мойсея, який сьогодні, як колись цей великий пророк перед фараоном, творить не просто нові надзвичайні чудеса/знаки, але більше того, починає Нове творіння світу та людини, звільняючи їх влади гріха та смерті.  
            Духовна сліпота та джерело зцілення.
            Остання частина розповіді про зцілення сліпого (9:35-41) ставить питання, хто окрім фізичного зцілення сліпого, ще потребує подібного діяння Ісуса, але вже на значно глибшому, тоншому рівні? Відповідь очевидна - фарисеї, які зухвало заявляють, що все знають та правильно бачать, однак за словами Райта: "перебувають в позиції обвинувачів, які чіпляються за свої принципи всупереч очевидним свідоцтвам. Вони не просто помиляються, гірше: вони вибудували систему в середині якої ніколи не зможуть визнати свою неправоту. Одна справа, щира помилка чи омана, яка не позбавляє людину шансів прийняти нові аргументи, свідчення чи одкровення, інша справа - побудова закритого світу, запечатаної кімнати, в якій не має світла, свіжого повітря, не має доступу до зовнішнього світу. Стан таких людей Павло описує в Рм 1:32. Є люди, які не тільки чинять не добре, але й пристосовують свою мораль таким чином, щоб зло називати добром, а добро злом. Ці люди укладають договір зі злом, з самою смертю,  вони повертаються плечима до життєдайного Бога, й закриваються в такій системі мислення та життя, в якій для Бога не має місця, а значить і надії та фізичної можливості спасіння... Ісус говорить до таких людей: сама по собі сліпота не є ані гріхом ні його ознакою, але претензії на ясність бачення, коли нічого не бачиш, - гріх. "Були б ви сліпі - не мали б ви гріха. Але що кажете: Ми бачимо, - то і гріх ваш зостається. " Головне питання: кому вирішувати хто сліпий? В кінцевому рахунку це питання авторитету, здорового судження. Хто має ділити світ на тих хто бачить ясно, й тих хто бачить розпливчато? Тут, як і всюди в Євангелії від Йоана, цим правом володіє Ісус, а з того часу, які Він вознісся на небо, цю ж місію сповнює Св. Дух, завдяки якому щоденно відчувається присутність Ісуса, й Його ясне судження надалі чітко чути в нашому світі (16:8-11). В часі земного служіння Ісуса, Його присутність була реальною та безпосередньою: Він - Світло світу (9:5; також 3:9-21 та 8:12), - в яскравих променях цього світла світ розділився навпіл. Прихід Ісуса розділив людство на тих хто приймає світло й дозволяє йому зцілювати, змінювати й направляти їх життя, й тих противиться світлу і надає перевагу залишатися в темряві (як правило ці люди самовпевнено заявляють, що ходять в світлі).
            Одне з найвідоміших месіанських пророцтв, книга Даниїла, розповідає про Сина Чоловічого, який возноситься і сідає праворуч Бога Отця та отримує місію судити світ. Ось що означає запитання Ісуса до сліпонародженого, якого Він зцілив та якого фарисеї вигнали з синагоги: чи він вірить в Сина Чоловічого. Це означає: чи він готовий покластися на того, хто прийшов звершувати Божий суд, нести в світ страшне й водночас цілюще світло?"[i]  
            В залежності від того через призму чого ми дивимося на світ, - таким  і є наше бачення та сприйняття дійсності, яка нас оточує. Євангелист Йоан запрошує нас дивитися на світ через призму життя Ісуса: Його Слів та вчинків. Саме розуміння першого та другого, дозволить нам не тільки зростати в усвідомленні того, які ми є дорогі для Бога, але й краще розуміти себе самих, наше життя та його ціль, пізнавати (наскільки це можливо для людини) самого Бога та Його задуми, а також щоденно відкривати для себе унікальну дію Його промислу та присутність у цьому світі.



[i] Wright, Tom . John for Everyone Part 1: Chapters 1-10 Pt. 1 (New Testament for Everyone). SPCK 2002 Kindle Edition. p. 143-146


Немає коментарів:

Дописати коментар