пʼятниця, 28 квітня 2017 р.

Коментар на Євангеліє неділі Мироносиць (Мк 15:42-16:8).

Коли настав уже вечір, - тому що була це п'ятниця, тобто перед суботою, 43. - Йосиф Ариматейський, поважний радник, що й сам очікував Божого Царства, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44. Пилат же здивувався, що вже вмер; і прикликавши сотника, спитав його, чи давно помер. 45. Довідавшись від сотника, він видав Йосифові тіло; 46 . а Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав його у гробі, що був висічений у скелі; потім прикотив камінь до входу гробу; 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його покладено. 16, 1 . Якже минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3. та й говорили між собою: «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?» 4. Але поглянувши, побачили, що камінь був відвалений, - був бо дуже великий. 5. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, - і вжахнулись. 6. А він до них промовив: «Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали. 7. Але йдіть, скажіть його учням та Петрові, що випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.» 8. І вони, вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепет огорнув їх, і нікому нічого не сказали, бо боялися.
            Сьогодні можна спостерігати досить дивні тенденції, котрі знайомлять нас із "творчістю" багатьох псевдо-науковців, які наслідуючи моду започатковану ще в епоху Просвітництва, оспорюють історичність смерті, погребення та воскресіння Ісуса Христа. Формат цього допису не дозволяє проаналізувати всі ці чудернацькі теорії та гіпотези, які більше говорять про їх авторів, ніж про засновника християнства, й тому обмежуся тільки окремими узагальненими тезами та твердженнями.
            Текст Євангелії від Мк 15:42-16:8, який читаємо в третю неділю після Пасхи, містить дуже важливі твердження, котрі відкривають перед кожним глибину любові Бога до людини, яку, поміж численними свідченнями впродовж історії існування людства, в особливий та унікальний спосіб, Господь виявив через воплочення, життя, смерть, погребення та воскресіння Ісуса з Назарету. Саме події пов'язані з життям, смертю, погребенням та воскресінням Ісуса, піддавалися найбільшим нападам та критиці всіх тих, котрі поставали перед фактом унікального ставлення Бога до людини. Якщо всі науковці розуміли, що заперечувати історичність життя Ісуса Христа є просто неможливо, - з огляду на численні об'єктивні історичні факти, - то частина дослідників, під впливом тоталітарних ідеологем просвітництва, ніяк не могла змиритися з фактами смерті та погребення Ісуса. Реальність Божої любові в смерті та погребенні Ісуса Христа, шокувала й ставала таким викликом, який за законами діалектики, мав спонукати всіх, хто поставав перед фактами цих подій, до відповіді віри, навернення, й готовності вручити своє життя тому, кого Новий Завіт радісно називає Господом. Оскільки чесність для багатьох дослідників Писання обходилася б надто дорого, - потрібно ж було повністю перебудовувати своє відношення до особи Христа, - то деякі з них час від часу нагадували про себе в не надто науковий, проте досить галасливий та ефективний спосіб - проголошуючи численні псевдо сенсації стосовно смерті та погребення Ісуса (які нібито насправді не відбулися). Ці любителі людської слави докладали максимум зусиль, щоб витворювати різні конспіративні теорії, про те, що Церква щось приховує та перекручує. Прекрасний аналіз всіляких гіпотез, які мають відношення до смерті, погребення та Воскресіння Ісуса зроблений Крейгом Евансом та Ніколасом Томом Райтом в їхній спільній книжці "Ісус: останні дні. Що відбулося насправді". В цій та інших книгах вище названих авторів читач знайде об'єктивні висновки сучасних біблійних досліджень на цю тему[i]. Натомість в цей Пасхальний час дозволю собі присвятити трохи більше уваги унікальному фактові Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа.
            Протягом століть з'являлися теорії, за допомогою котрих намагалися пояснити Воскресіння Ісуса. Серед найголовніших вартує згадати ті, які в одній з своїх чудових книг наводить та аналізує Брюс Мецгер[ii].
1).Учні викрали тіло Ісуса, а потім сказали, що він воскрес із мертвих. Найстарша з скептичних гіпотез (Мт 28:12-15). Однак зараз навіть невіруючі погоджуються, що такий етично чистий рух, як християнство, не міг бути заснований на свідомому обмані учнів.
2). Римляни, або юдеї переклали тіло в інше місце, а учні помилково вирішили, що Ісус воскрес. Однак у цьому випадку римлянам, або юдеям було б легко спростувати заяви учнів, представивши тіло Ісуса. Однак тіла не представили: ймовірно тому, що не могли його представити.
3). В Пасхальний ранок жінки переплутали гробницю. Ця теорія не правдоподібна як в психологічному, так і в історичному плані. По-перше, трьома днями раніше вони бачили, куди поклали Ісуса (Мт 27:61; Мк 15:47; Лк 23:55). По-друге, такого роду помилка не пройшла б непоміченою: або друзі, або вороги на неї б вказали.
4). В учнів були галюцинації, які переконали їх, що Ісус живий. Проти цієї версії є два вирішальні заперечення. По-перше, вона не пояснює порожню гробницю (факт, згадуваний всіма чотирма Євангеліями). По-друге, в учнів був відсутній психологічний нахил до таких галюцинацій. Вони були дуже далекі від сподівань на воскресіння: згідно Євангелій, вперше почувши про воскресіння, вони проявили здивування і навіть скептицизм (Мт 28:17; Мк 16:11-14; Лк 24:11, 25, 37-38; Йо 20:25). Крім того, можливість галюцинацій тим менша, чим більше число людей виступають в якості свідків. У даному випадку Воскреслого бачили різні групи людей, одна з яких становила понад 500 людей (1 Кор 15:6).
5). Бог дарував об'єктивне бачення учням, щоб переконати їх, що дух Ісуса пережив смерть. Вона менш образлива, ніж попередні, але теж незадовільна. По-перше, порожня гробниця як і раніше залишається непоясненою. По-друге, ця теорія ігнорує реальний характер віри перших учнів. Ті хто бачили воскреслого Христа не просто вірили, що Його дух живий: вони були переконані, що Він вcтав із гробу. Воскресіння для них було не просто ілюстрацією духовного відродження, але подією, яке призвела до порожньої гробниці. На відміну від античних містеріальних релігій з їх міфами про умираючих богів, котрі відображають щорічний рослинний цикл, ранні християни вірили: в часі Воскресіння тіло Ісуса змінилося: з тіла, що складається з плоті і крові, воно перетворилося на тіло духовне і не підвладне розкладу; причому дана зміна відбулася таким чином, що не залишилося ніяких слідів тіла тлінного, яке раніше поклали в гробницю.
            Проти тілесного воскресіння Ісуса Христа іноді висуваються два філософських заперечення:
1). "Воскресіння матеріального тіла не принципове для реальності перемоги Христа над смертю, а поява даної віри в Новому Завіті викликана ідеями, які слід вважати застарілими в світлі сучасного знання". Однак це безпідставне твердження ігнорує різницю між уявленням про безсмертя душі (добре відоме в античності) і абсолютно особливим християнським вченням про воскресіння мертвих, згідно з яким вічне життя отримає не  безтілесний дух, але цілісна особистість, яка складається з душі і тіла. Іншими словами, воскресіння може бути тільки тілесним.
2). "Просто неймовірно, що якийсь чоловік воскрес із мертвих". Однак в I столітті люди ставилися до таких речей не менш скептично, ніж в XXI столітті. Ранні християни, погодилися б, що говорити про воскресіння звичайної людини найвищою мірою сумнівно. Однак, Ісус не був просто людиною (нехай навіть дуже етичною і духовною). Ще під час свого суспільного служіння Ісус робив вкрай незвичайні вчинки, які відрізняли Його від інших людей. Тому можна сказати: неймовірно, що звичайна людина воскресне; та неймовірно, що така людина, яким був Ісус, не воскресла б. Важливо дотримуватися методологічної строгості. Якщо відділяти розповідь про воскресіння Ісуса Христа від розповіді про Його суспільне служіння і навчання, перед нами буде щось, що нагадує міф. Однак, якщо розглядати свідчення на користь Воскресіння разом з загальною картиною життя Ісуса і враженням, яке він справляв під час свого служіння, виникає цілісне оповідання. Через сім тижнів в часі П'ятидесятниці Петро проголосив: «Ісус воскрес, бо смерть «не могла Його втримати» (Ді 2:24).
            В контексті вищесказаного, важливо відзначити чотири дивовижні характеристики Євангельських розповідей про Воскресіння Ісуса, які також нерідко залишаються непоміченими.
а). В розповідях євангелистів відсутнє їхнє посилання на Писання; Лука згадує про те, що Ісус в дорозі до Емаусу пояснює учням Писання, але не наводить жодної конкретної цитати; це є доволі дивним, якщо взяти до уваги текст 1 Кор 15 в котрому вже присутня складна біблійна герменевтика; все це може вказувати, на те, що ці історії хоч і були пізніше записані, походять з найранішої усної традиції, яка зафіксувала їх саме в такому вигляді.
б). Очевидцями та свідками події є жінки, яких в античному суспільстві не вважали за достовірних свідків; пізніше, – коли настала потреба відстоювати віру в публічних дебатах, ми вже не знаходимо згадки про жінок в тій же ж 1 Кор 15; неймовірним є припущення, щоб спочатку з’явилася чоловіча версія (якщо брати до уваги сучасну хронологію постання новозавітних творів, то 1 Кор є написане раніше ніж Євангеліє від Марка), а потім, в міру її розвитку, туди увійшли й згадки про жінок; тут євангельські оповідання відображають найранішу традицію – хоча вона й могла бути записана пізніше.
в). Важливим є портрет Ісуса – описи вказують, на те що Ісус мав тіло (його могли сплутати з садівником; йшов та їв з учнями;), але також, що це тіло було переображене – Він міг проходити крізь закриті двері, його не завжди легко впізнати; не існує жодного прототипу цих описів, а виглядає так, що євангелісти описують таку реальність, для якої в них просто немає адекватних слів. 
г). В описах відсутня будь-яка надія на майбутнє, яка завжди згадується в інших новозавітних описах тоді, коли йде мова про воскресіння; Марко та інші євангелисти бачать подію, яка сталася тут і тепер: Ісус Воскрес із мертвих – значить Він є Месія, істинний Господь усього світу; звідси, перед нами, Його послідовниками, стоїть нове завдання – ми повинні стати Його благовісниками, щоб звістити про Його панування всьому світу; Ісус Воскрес – і тому новий світ вже почався, і тому всі ми вже не тільки очікуємо благ від цього нового світу, але й беремо участь у його здійсненні.[iii]
            Один богослов колись сказав, що весь текст Євангелія, який передує розповіді про Воскресіння Ісуса, є певною мірою обширним вступом до цієї унікальної події. І хоч головною темою трьох перших Євангелій (Мт, Мк, Лк) є Царство Боже, Ісус, який проголошував Царство Господа в першій половині I ст. включав Воскресіння в загальну картину своїх очікувань. Відтак в Євангелії від Марка весь матеріал, який відноситься до Воскресіння, можна розділити на чотири категорії[iv]:
а). Зцілення/воскресіння дочки начальника синагоги Яіра (Мк 5:21-43) - ціла розповідь пронизана словами, які мають відношення до пророцтв з книги Даниїла та розповіді про воскресіння самого Ісуса.
б). Заклик адресований до своїх послідовників: іди цією дорогою, віддай себе цьому Вчителеві, залиши усі привілеї і в майбутньому віці істинний Бог дасть тобі нове життя, нове Царство, нову родину (Мк 8:34-9:1; 9:43-48; 10:29-31). 
в). Майбутнє оправдання Ісуса: тричі в Євангелії від Марка, Ісус ясно пророкує не тільки про свою смерть, але і про своє воскресіння (Мк 8:31; 9:31; 10:33-34). 
г). Загадки: почувши про Ісуса, Ірод думає, що це Йоан, який воскрес із мертвих (Мк 6:14-16); після переображення Ісуса, сходячи з гори учні питають один одного, що означає "воскреснути з мертвих"(Мк 9:10).
            Крім вище наведених категорій текстів, євангельська традиція містить ще один уривок про воскресіння, який має надзвичайну вагу - це відповідь Ісуса на питання садукеїв: " Чи не тому ви помиляєтеся, що не знаєте Письма й Божої сили? 25. Бо як воскресають із мертвих, то ні женяться, ані заміж виходять, а будуть як ангели на небі. 26. А про мертвих - що вони воскреснуть - хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я - Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! 27. Він Бог не мертвих, а живих. Тож дуже ви помиляєтеся" (Мк 12:24-27). Цей та усі попередні тексти прямують до кульмінації в Мк 16:1-8. Пишучи про цю подію, яка як для нього самого, так і для інших євангелистів була серцем Євангелії про Ісуса, Марко представляє своєму читачеві інформацію, яка перевернула життя багатьох людей, поставивши їх перед фактом цієї унікальної події. Перикопа в Мк 16:1-8, містить інформацію євангелізаційного характеру. Насамперед Марко описує поведінку жінок, яка відображає поведінку всіх, хто знав Ісуса та був свідком Його Страстей (або чув про них). Дивним чином, незважаючи на численні слова самого Ісуса про Свої Страсті та Воскресіння ніхто «не чув» того, про що Він говорив; всі в дійсності були розгублені, що очевидно є зрозумілим: воскресіння вони сприймали, як подію, яку Бог обіцяє в кінці історії – тоді Він дасть оновлені тіла всім спочилим праведникам – починаючи від Авраама, Ісака та Якова, та закінчуючи останніми мучениками. Для сучасників Ісуса, – воскресіння було широкомасштабною подією, і ніхто не думав, що вбита людина може вийти з могили в оновленому тілі, тоді як в світі все залишиться так як було. Тому, Марко пише, що жінки не сподівалися знайти Ісуса Живого.
            Воскресіння є не очікуваною, але надзвичайно радісною несподіванкою. Тепер – жінкам, апостолам, учням  та всім читачам Євангелія потрібно тільки пригадати, що Страсті та Воскресіння були провіщені самим Ісусом.
«Не жахайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп'ятого Він воскрес, його нема тут. Ось місце, де його були поклали (Мк 16, 6). Воскресіння Христове завжди було, є та буде центральною і головною подією християнства. Цей унікальний факт є не просто великим чудом, чудесним поверненням закатованого Вчителя до життя, а саме установчою подією християнства як такого. У словах ангела при гробі містяться три абсолютно фундаментальні істини християнства. Перша – це те, що Ісус, розп’ятий і померлий на хресті, воскрес із мертвих і смерть над ним більше не панує (Рим 6, 9). Друга істина та, що Христос – Живий (пор. Лк 24, 5) не просто у розумінні біологічного життя, а саме Живий з великої букви, як Творець і Джерело життя усього світу. Саме як такий Він воскрес із мертвих у силі Отця і оживив зі собою все людство і увесь світ. Справжнє значення Христового воскресіння для нас незмірно перевершує просто сам факт повернення до життя вбитого ворогами Ісуса з Назарету. Це подія есхатологічна, зміст і ефект якої є одноразовим і вічним: Христос воскрес не так, як воскресав Лазар (Йо 11:1-44), чи син вдови з Наїну (Мк 5:21-43). Його воскресіння – це входження у повноту належного Йому божественного буття і благодатне «розпромінення» цього буття на все творіння. По-третє, жінки-мироносиці шукають цього Живого, як розп'ятого "між мертвими" (як сказано в Луки 24:5). З огляду на есхатологічний контекст цієї сцени, приходить на гадку, що під мертвими слід розуміти не просто тих, котрі померли до Ісуса, а всіх людей світу, яких Він оживив. "У Ньому було життя, і життя було світлом людей. І світло в темряві сяє, і темрява Його не поглинуло" (Йоан 1:4-5). Ці слова найкраще підсумовують глибше значення цього уривку Луки, актуального і в наш час.
Часто ми, як ті жінки мироносиці, шукаємо Ісуса між померлими, тобто не довіряємо Його воскресінню, не до кінця усвідомлюємо унікальність цього факту та його наслідків для нашого власного життя. Якби ми усвідомлювали, що Господь безповоротно переміг диявола, гріх і смерть, вірили у те, що труднощі, терпіння і випробування тимчасові та безсилі проти християн, що Царство Боже вже панує між нами,  - тоді наше життя виглядало б цілком по-іншому.
            "Щоб стати свідком Воскресіння Ісуса потрібно відвалити камінь від очей та від серця. Жінки були першими, які прийшли оплакати Христа, в той час як апостоли стали першими, хто постраждав за Нього (св. Петро Хризолог). Світло Воскресіння подібне до ранішньої зорі: воно проганяє залишки нічної темряви (св. Августин) та переображує саму ніч (св. Беда). Воскресіння було явлене поступово - беручи під увагу слабкості тих, котрі першими дізналися про нього (св. Беда). У відповідності з древнім пророцтвом, почитання Воскресіння відмінило та сповнило почитання суботи як  Дня Господнього (Св. Атанасій Александрійський). Запечатана гробниця подібна до дівичого лона Марії, з якого Ісус народився у світ (св. Беда). Юнак, який зустрів жінок, є прообразом того стану в якому вірні воскреснуть до нового життя (св. Ізидор Севільський, св. Григорій Великий). В зображеннях хреста нам даний символ присутності Господа серед людей (Св. Йоан Дамаскин). Смертю Христос переміг смерть і дав людям можливість стати причасними до цієї перемоги (св. Августин); ті які приймають хрещення стають на цю дорогу (св. Василій Селевкійський).
            Древні паломники залишили спогади про те як виглядала гробниця Спасителя (св. Беда)"[v]. Ця гробниця була тим місцем (пор. Мк 16, 5), в яке Його поклали найближчі друзі, оскільки духовні провідники народу, за Його жертовне служіння не знайшли для Нього іншої "нагороди," окрім розп'яття на хресті. Проте Бог, в якого ми віримо, часто починає там де люди думають, що вже остаточно поставили жирну крапку. Замість розповідей про сумну церемонію намащення пахучим миром мертвого Ісуса, Євангеліє розповідає про "раптове потрясіння. Камінь уже відсунуто набік. На тому місці, де поклали тіло Ісуса, сидить юнак у білому одязі і спокійнісінько пояснює, що Ісус воскрес із мертвих і чекає своїх друзів в Галілеї. Жінкам велено передати це повідомлення учням. Особливо згаданий Петро: навіть його трикратне зречення не викреслює його з числа друзів Ісуса. Він не безнадійний. Зрозуміло, що жінки помчали додому, налякані до смерті. Попутно вони пробігли повз кількох людей, і не сказали їм ні слова. Говорячи сучасною мовою вони "були в шоці". Деякі коментатори доклали чимало зусиль для того, щоб довести, ніби Марко неодмінно хотів обірвати розповідь саме на цьому місці і занурити нас у пітьму і невизначеність. Марко, кажуть нам ці коментатори, написав книгу таємниць і загадок. Його персонажам наказано дотримуватися мовчання, от жінки і послухалися. Ніякого вам дешевого "хепі енду", кажуть коментатори, - Марко написав куди більш виразну книгу, дивну, дратівливу загадку, над якою кожен читач буде ламати собі голову, гадаючи, що ж відбулося насправді і що б це означало. Віддаючи належне витонченості і силі уяви цих коментаторів, мусимо ствердити, що їх твердження не переконують. Ісус у Марка багаторазово говорить учням про майбутні страждання і смерть і про те, що він воскресне з мертвих. Вони не розуміють, сприймають Його слова як іносказання і загадки. Але Він говорить прямо, і Марко хоче, щоб ми бачили в його словах не іносказання, а істину. Після переображення Він заборонив учням розповідати про це, «поки Син людський не воскресне з мертвих» (9:9). У той момент подібні слова спантеличили учнів, але Марко зовсім не хоче, щоб і його читачі нескінченно ламали собі голову, питаючи, що ж означає це воскресіння з мертвих (9:10). Протягом усього  Євангелія, Марко виставляє Ісуса істинним пророком і тепер показує нам, як збулася перша частина його пророцтва про долю, яка чекає його в Єрусалимі.
            Сучасні дослідники Біблії стверджують, що кінець Євангелія від Марка пропав. Два кращі рукописи, з IV століття, обриваються на цих словах. Різні варіанти закінчень, що збереглися в інших манускриптах, явно були написані пізніше, переписувачами, які, розуміли, що Марко не міг зупинитися на цьому місці, і намагалися заповнити пропуск. Найвірогідніше, що автограф (або найраніша копія) рукопису Євангелія від Марка, постраждав, остання сторінка, або край сувою відірвався, можливо, випадково (таке нерідко відбувалося зі сувоями і книгами стародавнього світу, таке буває і зараз). Та хіба міг він перервати розповідь в той момент, коли тільки збирався розповісти нам про те, як збулася і друга частина пророцтва? Можна було б припустити, що Марко зупинився на цьому місці, якщо він припускав, що його книгу будуть читати на зборах віруючих, і в цей момент викличуть когось з живих свідків, щоб ті розповіли про побачене в перший день Великодня, або незабаром після того. Але набагато ймовірніше, що він все-таки написав закінчення - про те, як жінки розповіли все учням, і ті пішли до гробниці, а потім (судячи з віршів 14:28 і 16:7), в Галилеї, вони знову зустріли Ісуса. Думаю, на завершення книги Ісус запевняв учнів в тому, що Він знову живе, хоча і оновленим, але тілесним життям, а також Він поклав на них місію, яку їм належало відтепер виконувати (13:10; 14:9). Кінцівка книги могла бути досить короткою (сьогодні в окремих західних перекладах відразу після Мк 16, 8 додається ще один вірш, який називають коротким закінченням Євангелії від Марка, а текст Мк 16, 9-20 називають довшим закінченням Євангелії від Марка), але вона дуже суттєва, оскільки вона зводить воєдино всі намічені в книзі теми.
            Чи приймаємо ми Великдень як щось давно відоме і звикле, а чи нас приголомшує небувалість і новизна Божого діяння? Що кожному з нас особисто відомо про Воскреслого Владику? Куди Він іде тепер, випереджуючи нас? Яку місію покладе на нас сьогодні, щоб ми несли «Добру Новину Царства» до всіх кінців землі?"[vi]

P.S. Інші мої думки (короткі) про цей уривок Євангелія, є на цьому блозі за наступним посиланням:



[i] Wright N. T., Evans C. A. Jesus, The Final Days: What Really Happened. Westminster John Knox Press. Kindle Edition 2009.  На мою думку дві найкращі книжки на сьогоднішній день стосовно життя, смерті, погребення та Воскресіння Ісуса це другий та третій том з серії книг Райта про походження християнства: Wright N.T, Jesus and the Victory of God. Christian Origins and the Question of God. Vol 2, Fortress Press, Minneapolis, 1996 ; Wright N.T, The Ressurection of the Son of God. Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis, 2003 (переклад обох томів російською мовою вийшов у видавництві ББИ в Москві).
[ii] Metzger B. M. The New Testament: Its Background, Growth, and Content. Nashville Abingdon Press, 2003, p.151-154 (переклад російською: Мецгер Б. М., Новый Завет. Контекст, формирование, содержание./Пер. с англ.- М.: ББИ, 2006, 141-144
[iii] Wright N. T., Evans C. A. Jesus, The Final Days: What Really Happened. Kindle ed., Kindle locations 991-1043; (переклад російською:  Райт Т., Эванс К., Иисус: последнии дни. Что же произошло на самом деле (пер. с англ.), Москва, 2009, 135 – 141); Більш детальний розгляд чотирьох вище відзначених характеристик, можна зустріти в інших книгах Т. Райта – в монументальній роботі: Wright N. T. The Resurection of the Son of God. Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis, 2003P. 599–608, та на більш популярному рівні в: Wright N. T. Surprised by Hope. Rethinking Heaven, the Resurrection and the Mission of the Church. HarperCollins e-books, 2007. P. 53–74.
[iv] Детальний аналіз текстів в Марка, які говорять про воскресіння можна знайти в Wright N.T, The Ressurection of the Son of God. Christian Origins and the Question of God. Vol 3, Fortress Press, Minneapolis, 2003, 401-429, 614-631
[v] Oden T. and Hall C. Ed. Ancient Christian commentary on Scripture. New Testament: 2. Mark – Inter Varsity Press Downers Grove Illinois, 1998, 240
            [vi] Wright, N. T.  Mark for Everyone (The New Testament for Everyone), Westminster John Knox Press. Kindle Edition 2004, p. 221-226  (Російський переклад Райт Н. Т. Марк.Евангелие. Популярный комментарий./пер. с англ.-М.: ББИ, 2008, 195-200) 

пʼятниця, 21 квітня 2017 р.

Томина неділя (Йо 20:19-31).

А як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, - а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, - увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: "Мир вам!" 20. Це промовивши, показав їм руки й бік. І врадувались учні, побачивши Господа. 21. І ще раз Ісус їм каже: "Мир вам!" Як мене послав Отець, так я посилаю вас." 22. Це промовивши, дихнув на них і каже їм: "Прийміть Духа Святого! 23. Кому відпустите гріхи - відпустяться їм, кому ж затримаєте - затримаються."
24. Тома ж, один з дванадцятьох, на прізвисько Близнюк, не був з ними, коли то прийшов був Ісус. 25. Тож повідали йому інші учні: "Ми Господа бачили." Та він відрік: "Якщо не побачу на його руках знаків від цвяхів і не вкладу свого пальця у місце, де були цвяхи, а й руки моєї не вкладу в бік його, - не повірю!" 26. По вісьмох днях знову були вдома його учні, а й Тома з ними. І ввіходить Ісус, - а двері були замкнені! - стає посередині та й каже: "Мир вам!" 27. А тоді промовляє до Томи: "Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади її у бік мій. Та й не будь невіруючий, - а віруючий!" 28. І відказав Тома, мовивши до нього: "Господь мій і Бог мій!" 29. І каже йому Ісус: "Побачив мене, то й віруєш. Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!"
30. Ще й інші численні чудеса, що їх не списано у цій книзі, вчинив Ісус на очу своїх учнів. 31. А ції - списано, щоб увірували ви, що Ісус - Христос, Син Божий, а вірувавши, - щоб мали життя в його ім'я.         
            Текст Йоана 20:19-31 містить три важливі складові: розповідь про появу Ісуса апостолам в котрих страх змінюється стрімкою радістю (вв.19-23), розповідь про появу Ісуса Томі, й як результат його навернення та визнання Ісуса Богом (вв.24-29) та підсумкове означення цілі написання Євнгелія від Йоана взагалі (вв.30-31). Глибина символіки та унікального значення змісту кожної деталі у всіх трьох сегментах читання Євангелії цієї неділі, унеможливлює детальніший аналіз не тільки у форматі дописів цього блогу, але й унаочнює перед нами такі унікальні моменти історії спасіння, "нитки" від котрих поєднують між собою сотворення та нове творіння; надають сенсу усьому що існує, й відкривають перед нами історію світу, котру можна передати кількома словами з унікальним смисловим та історичним (драматичним та героїчним) наповненням: Сотворення - гріхопадіння - Ізраїль - Христос - Церква / дія Св. Духа / Нове Творіння.[i]
            Відколи вийшла книга Н. Т. Райта про воскресіння Ісуса (котру я мав чудову нагоду простудіювати в часі однієї з літніх відпусток), кожного року у воскресному часі я повертаюся до неї, щоб з її допомогою краще заглиблюватися в основоположне таїнство християнства. Один з фрагментів цієї книжки подаю нижче, як лінзу за допомогою котрої оживає глибше значення уривку з 20-ї глави Йоана.
            "Від самого початку, з очевидним посиланням на Бут 1:1 Йоан проголошує, що його книга говорить про нове творіння в Ісусі. В 20-й главі він повторює це твердження, підкреслюючи, що Пасха відбулася "в перший день тижня" (20:1,19; коли Йоан виділяє подібні твердження, можна не сумніватися: він хоче, щоб це помітив читач).          
            На шостий день сотворення була створена людина на Божий образ; на шостий день останнього тижня життя Ісуса, згідно Євангелія від Йоана, Пилат проголошує: "Це людина!"
            Сьомий день - це день спокою Творця; у Йоана в цей день Ісус спочиває у гробі.
            Пасха - це початок нового творіння. Це ж підсилюють теми світла і життя. "У ньому було життя, і життя було - світло людей. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява" (1:4-5). А в 20-й главі Марія приходить до горобу, поки ще темно, і відкриває нове світло і нове життя, котрі перемогли морок.
          

субота, 15 квітня 2017 р.

пʼятниця, 14 квітня 2017 р.

Воскресіння ГНІХ

Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було - Бог. 2. З Богом було воно споконвіку. 3. Ним постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього. 4. У ньому було життя, і життя було - світло людей. 5. І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява. 6. Був чоловік, посланий Богом, ім'я йому - Йоан. 7. Прийшов він свідком - свідчити світло, щоб усі з-за нього увірували. 8. Не був він світло - був лише, щоб свідчити світло. 9. Справжнє то було світло - те, що просвітлює кожну людину. Воно прийшло у цей світ. 10. Було у світі, і світ ним виник - і світ не впізнав його. 11. Прийшло до своїх, - а свої його не прийняли. 12. Котрі ж прийняли його - тим дало право дітьми Божими стати, які а ім'я його вірують; 13. які не з крови, ані з тілесного бажання, ані з волі людської, лише - від Бога народилися. 14. І Слово стало тілом, і оселилося між нами, і ми славу його бачили - славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого. 15. Свідчить про нього Йоан, і проголошує, промовляючи: «Ось той, про кого я говорив: Той, що йде за мною, існував передо мною, був раніше за мене.» 16. Від його повноти прийняли всі ми - благодать за благодать. 17. Закон бо був даний від Мойсея, благодать же й істина прийшла через Ісуса Христа. 18. Ніхто й ніколи Бога не бачив. Єдинородний Син, що в Отцевому лоні, - той об'явив.  
            Щиро вітаю усіх зі світлим празником Христового Воскресіння та пропоную в цей святочний день роздуми Томаса Райта на сьогоднішній євангельський уривок, котрі він представив у своєму популярному коментарі на Євангеліє від Йоана.[i]
            "Як вийдеш зі села - відразу направо, - пояснював мені дорогу приятель. - Мимо не проскочиш, на воротах написано назву.
            Здавалося б, що простіше. Ось і село. Я повільно проїхав вздовж ряду симпатичних будиночків, повз крамнички та стару церкву.
            І тут я подумав, що неправильно зрозумів приятеля: за околицею не було жодного будинку. Однак я помилився - ось під'їзна доріжка. Високі кам'яні стовпи, дерева які розрослися і старовинний дерев'яний знак з тією самою назвою. По той бік воріт тягнеться посипана гравієм доріжка й зникає за поворотом. На газоні перед густими заростями рододендронів - нарциси. Я з'їхав на доріжку. Він не говорив мені, що живе посеред такої краси! Доріжка повернула за ріг, потім повернула ще раз. Знову рододендрони і нарциси. Останній поворот - і я мало не задихнувся від подиву.
            Прямо переді мною, серед високих дерев, гладких галявин, кущів, стояв будинок; ранкове сонце грало на старому камені, з якого він був збудований. А ось і мій друг - кам'яним ганком спускається мені назустріч й проходить між старовинними стовпами.
            Мені здається, наближення до Євангелія від Йоана схоже на наближення до цієї старовинної, величної будівлі. Багато читачів Біблії знають, як сильно це Євангеліє відрізняється від інших. Вони самі виявляють або чують від інших, що в ньому приховані невичерпні глибини смислу. Відома приказка свідчить, що в цьому Євангелії дитина може безпечно плескатися наче в басейні, але водночас вистачить глибокої води й для того, щоб з головою викупати слона. І побудова цього тексту, і його думки - прекрасні, однак все це зовсім не повинно відлякувати читача. Навпаки - все зроблено для того, щоб читачі прийшли до нього. Мільйони вже виявили це на власному досвіді: у міру читання цього тексту вони бачили, як назустріч їм виходить їхній перший і найкращий Друг.
           

пʼятниця, 7 квітня 2017 р.

Квітна неділя - Вхід Господній в Єрусалим (Йо 12:1-18).

1. Шість день перед Пасхою прибув Ісус у Витанію, де перебував Лазар, якого воскресив був з мертвих. 2. Там, отже, справили йому вечерю, і Марта прислуговувала; а й Лазар був серед тих, які разом з ним посідали до столу. 3. Марія ж узяла літру мира з щирого нарду, вельми дорогого, помазала ноги Ісуса й обтерла їх волоссям своїм; і наповнився дім пахощами мира. 4. Каже тоді один з його учнів, Юда Іскаріотський, що мав його зрадити: 5. «Чому не продано це миро за триста динаріїв і не роздано бідним?» 6. Сказав же так не тому, що піклувався про бідних, але тому, що був злодій: із скарбнички, яку тримав при собі, крав те, що туди вкидувано. 7. Тож Ісус промовив: «Лиши її. На день мого похорону зберегла вона те миро. 8. Бідних матимете з собою повсякчас, мене ж матимете не завжди.» 9. Тим часом дізналася сила народу, що він там, то й посходились - не тільки Ісуса ради, а й щоб побачити Лазаря, якого він з мертвих воскресив. 10. Тоді первосвященики ухвалили і Лазаря вбити, 11. численні бо юдеї залишили їх із-за нього й увірували в Ісуса. 12. Наступного дня сила людей, що прийшли на свято, зачувши, що Ісус іде в Єрусалим, 13. узяли пальмове гілля й вийшли йому назустріч з окликами: «Осанна! Благо-словен той, хто йде в ім'я Господнє, ізраїльський цар!» 14. І знайшовши осля, Ісус сів на нього, - як ото написано: 15. Не страхайся, дочко Сіо-ну, ось іде твій цар верхи на жереб'яті ослициному. 16. Не збагнули того спершу його учні, але коли Ісус прославився, згадали вони, що то було написано про нього й що то з ним таке вчинено. 17. Але й народ, що був при ньому, коли то він був викликав Лазаря з гробу та його з мертвих воскресив, - про те свідчив. 18. Тим то, власне, народ і вийшов йому назустріч: довідався бо, що він учинив те чудо.
            В Квітну неділю читаємо уривок з Євангелія від Йоана 12:1-18. В Страсний четвер на утрені, першим і найдовшим читанням (кілька глав) з поміж 12-ти Євангельських читань, - є також читання з Євангелія від Йоана. У сам день світлого празника Христового Воскресіння, а потім кожного дня аж до П'ятидесятниці включно, ми знову і знову будемо слухати свідчення Йоана.  
            На певному рівні сприйняття, саме це Євангеліє найпростіше і найбільш доступне, й водночас найскладніше та найбільш глибоке. Ми відчуваємо, що автор був близьким другом Ісуса, і все своє довге життя він пригадував, обдумував, переживав все сказане і зроблене Ісусом, молився про розуміння, вдивлявся в кожну подробицю і постарався допомогти іншим зрозуміти всі аспекти Його місії. Дуже багато людей протягом століть саме в цьому Євангелії знаходили реального, живого Ісуса.
            Йоан відкриває перед нами сповнення Божественного задуму: предвічне Слово Син Божий стає Сином Чоловічим та Месією Ізраїлю, котрий даруючи нам Самого Себе, водночас дарує спасіння, тобто Вічне Життя, котре перебувало у Отця, а тепер явилося нам. Євангелист показує, що Ісус повністю Бог і в той же час повністю людина.
            Серед проминаючих речей, котрі наповнюють наше життя, Йоан радісно засвідчує мені і тобі, що Ісус є той Хто Є, саме такими словами Бог вперше  відкрив Себе ще Мойсеєві в СЗ (Вих 3, 14). Цей надзвичайно важливий вислів  Ісуса «Я Є», Йоан повторює близько 150 разів, 7 з яких є з дуже виразними особливими означеннями, котрі прояснюючи різні аспекти сутності Ісуса та Його діянь для людства, вказують водночас на повноту Життя, котру отримуємо в Ісусі та через Ісуса: бо тільки Він Є Істинний Хліб Життя (6, 35), Котрий може заспокоїти наш внутрішній голод, тільки Він Є Істинне Світло (9, 5) серед темряви цього Світу, тільки Він є тими Дверима (10, 7), котрі ведуть до вічного Життя, та тільки Він є правдивим добрим Пастирем (10, 11), Котрий може туди запровадити, бо тільки Він водночас Є  Дорогою, Правдою і Життям (14, 6). Врешті, тільки Він Є правдива Виноградина (15, 1), з котрої можемо черпати силу Життя. І навіть якщо ми помремо, Він єдиний Є Воскресіння і Життя (11, 25).