Хай не тривожиться серце ваше! Віруйте в Бога,
віруйте й у мене. 2. В домі Отця мого багато жител. Коли б не так, то я сказав
би вам; іду бо напоготовити вам місце. 3. І коли відійду і вам місце споготую,
то повернуся і вас до себе візьму, щоб і ви були там, де я. 4. Куди ж я йду -
ви знаєте путь.» 5. «Господи, - каже до нього Тома, - не знаємо, куди ти йдеш.
І як нам знати тую путь?» 6. Ісус до нього: «Я - путь, істина і життя! Ніхто не
приходить до Отця, як тільки через мене. 7. Якщо б ви мене пізнали, то й Отця
мого пізнали б. Відтепер знаєте його і бачили.» 8. А Филип йому: «Господи,
покажи нам Отця, і вистачить для нас.» 9. «Скільки часу я з вами, - каже Ісус
до нього, - а ти мене не знаєш, Филипе? Хто мене бачив, той бачив Отця. Як же
ти говориш: Покажи нам Отця? 10. Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені?
Слова, які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені,
- він творить діла. 11. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні,
то з-за самих діл вірте.
В часі Тайної вечері Ісус пояснює
учням: Він відходить, але не покидає їх, Він робить все для їх блага.[i]
Він не забуде їх і в домі Отця. Ця обіцянка виходить за межі вузького кола
учнів, які обступили Його того весняного вечора, - вона охоплює всіх нас. Ці
слова часто повторюють на похороні, і цілком зрозуміло, чому. Ми не бачимо
перед собою дороги, але нам потрібно вірити не тільки в те, що шлях у невідоме
майбутнє існує, а й у те, що ми не зіб'ємося з цього шляху. Тома, як завжди,
насторожений і недовірливий. «Як це ми знаємо шлях? Ми навіть не знаємо, куди
Ти зібрався!». Коротка відповідь Ісуса на це питання з тих пір століттями
розбурхує уяву людей. «Я - Дорога». Якщо хочеш знайти шлях до дому Отця, іди зі
мною.
Протягом двох останніх століть, ці слова Ісуса викликають у західному світі більше суперечок, ніж будь-який інший Його вислів. «Я - Дорога, Правда і Життя». Як він посмів! - дивуються деякі люди. Як посмів Йоан, як посміла рання Церква або хто б це не був вкласти подібні слова в уста людини?! Чи можна уявити собі більшу гординю, більшу самовпевненість і вузькість, ніж назвати Ісуса або когось іншого - все одно кого - єдиним шляхом? Хіба ми не переконалися в тому, якої шкоди завдає світові подібний підхід? Нажаль є люди, які вважають себе християнами, але основним пунктом своєї віри називають відмову від унікальності Ісуса.
Але біда в тому, що, скинувши Ісуса з
престолу, ми не доб'ємося звільнення ні для себе, ні для інших, на його місце
тут же з'явиться хтось чи щось інше. Звучить начебто демократично, що «всі
релігії рівні», але як тільки придивишся до релігій уважніше, розумієш, що це
неправда. Коли ми зрівнюємо між собою релігії, ми чинимо так у впевненості, що
всі вони - лише віддалені відгомони чи спотворені образи реальності.
«Реальність», «Бог», «божественне» - це, мовляв, щось далеке і непізнаване, і
прямого доступу до нього не забезпечить нам ні Ісус, ні Будда, ні Мойсей, ні
Крішна. Всі вони здатні привести нас до підніжжя гори, але не до вершини.
Приймаючи цю версію, ви відмовляєтеся
не тільки від Євангелія від Йоана. Весь Новий Завіт, вся рання Церква
побудовані на твердженні, що є тільки один істинний Живий Бог, Творець, Бог
Ізраїля, який рішуче втручається в історію Ізраїлю, щоб привести її до давно
задуманої мети, щоб за посередництвом історії Ізраїлю навернути і спасти весь
світ. Для християнства є абсолютно чужим поняття про розпливчату загальну
істину, до якої «ведуть всі релігії». Таке уявлення, в його сьогоднішній формі,
- відлуння протесту епохи Просвітництва проти християнства, навіть якщо зараз
деякі люди витягують цю ідею, як кролика з капелюха, і роблять вигляд, ніби це
щось нове.
Істина та життя, через які ми
знаходимо дорогу до Отця, це сам Ісус, Ісус, який обмив учням ноги і звелів їм
наслідувати Його приклад, Ісус, котрий віддає своє життя, як добрий пастир
віддає життя за овець. Хіба це - зарозумілість? Хіба це - егоїзм? Лише коли
члени Церкви знайдуть мужність слідувати за Ісусом в його служінні і
покликанні, вони отримають якесь право повторювати за Ним вірш 6. А без цього
сучасні учні Ісуса позбавляють себе бачення не тільки Ісуса, але й Отця - про
це сказано у щойно прочитаному тексті.
Місійне завдання
Разом з Євангелистом Йоаном придивімося очима серця до живого Ісуса,
який плаче біля могили Свого друга Лазаря та омиває ноги учням на Тайній
вечері, щоб побачити, яким є справжній Бог. Наше
свідчення про справжнього Ісуса - ось відповідь усім тим, котрі подібно як
і апостол Филип шукають обличчя Отця. Пам'ятаймо, якщо ми, як послідовники
Ісуса, будемо робити те, що робив Він сам,
до нас прислухаються люди поза Церквою. Відважмося
жити так, щоб інші могли бачити, що тільки Ісус є Дорога, Правда і Життя.
[i]Коментар
оснований на Tom Wright, John for
Everyone Part 2: Chapters 11-21 Pt. 2 (New Testament for Everyone) SPCK
2002 Kindle Edition, Kindle Location 1093-1129
Немає коментарів:
Дописати коментар