субота, 26 березня 2011 р.

Хрестопоклонна неділя (Євр 4, 14 - 5, 6; Мк 8, 34 - 9, 1)

В Євангеліях читаємо, що Ісуса розп’яли. Такий спосіб страти практикували в епоху пізньої античності: жертву прив’язували або прибивали до хреста чи стовпа. Бути розп’ятим, в буквальному сенсі означало - висіти. Розп’яття  практикували в Середземномор’ї далеко перед тим, як цю кару перейняли римляни. Його  застосовували перси, ассирійці, скіфи та фракійці. Олександр Великий розп’яв тисячі людей. Цей вид кари перейняли його наступники. Тому не дивно, що римляни почали розпинати злочинців: найперше так страчували вбивць та збунтованих рабів (через це розп’яття називали карою для рабів: servile supplicium). Це був засіб залякування для профілактики бунтів. В Ізраїлі в час правління Олександра Янная (102 – 76 до. Хр.) було розп’ято тисячі фарисеїв, які стали його противниками.[1]

субота, 19 березня 2011 р.

Друга неділя посту. Зцілення розслабленого (Мк 2:1 – 12).

В історичній діяльності Ісуса його чуда сповнювали принаймні три головні функції: були знаками присутності Божого Царства, підтверджували  Його послаництво як Месії, та засвідчували перемогу над сатаною та злом[1]. Таким чином зцілення паралітика є передвістям нового життя, яке Ісус отримає у воскресінні, і яке розділить з усіма, хто цього забажає.
В Ст. Завіті прощати гріхи – це виняткова прерогатива Бога (Вих 34:7; Іс 1:18), і тільки священики могли проголошувати прощення іменем Бога. Тут це чинить Ісус, і при цьому називає себе Сином Чоловічим.  Син Чоловічий про, якого йде мова в книзі Даниїла (гл. 7), має владу чинити правосуддя,– а  тут і владу прощати гріхи. В цьому і полягає абсолютна велич і незбагненність Бога. Томас Райт каже, що цим вчинком Ісус не просто "згрішив" проти тодішнього богослов’я – Він пробив діру в звичному способі мислення та життя, в порівнянні з котрим  дірка в даху є просто нічим[2].

субота, 12 березня 2011 р.

Перша неділя Великого Посту

В першу неділю посту читаємо уривок з Євангелія від Йоана 1, 42 – 51. В цьому Євангелії в  10 – ій главі в 10 – му вірші Господь пояснює мету свого воплочення наступним чином: «Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали». Щоб отримати це життя потрібно зустрітися з Ісусом – сином Йосифа з Назарету, «про якого Мойсей у законі писав і пророки». Постава Натанаїла підказує, як це можливе в наш час – важливо є бути людиною без лукавства. Коли серце є відкрите, щире і просте - тоді, Той Хто стоїть при дверях нашого серця і постійно різними способами стукає і  проситься в нього щоб увійти і подарувати нам мир, який світ не може дати – обов’язково увійде (пор. Одкр 3, 20; Йо 14, 27) – тому, що Він є Вірний і Його слово є Істина (пор. Одкр 19, 11; Йо 17, 17). Коли Господь увійде в життя, побачимо більше в нашому житті ніж бачили до тепер (пор. Йо 1, 50) – побачимо, що багато речей без яких ми не уявляли свого життя є просто нічим (сміттям – пор. Флп 3, 8), а також, що правдиве життя є  тільки у Ньому (пор. Флп 1, 21) – Життя, яке перевершує всяке наше бажання і навіть розуміння (пор. 1 Кор, 2, 9), тому що Ісус «може зробити куди більше за те, чого ми просимо або що ми розуміємо» (Еф 3, 20). Тоді очевидно наша радість у житті буде повна (пор. 1 Йо 1, 4), і ми цією радістю подібно як в сьогоднішній Євангелії апостоли – схочемо ділитися з іншими людьми.  

субота, 5 березня 2011 р.

Кілька роздумів про євангеліє Сиропусної неділі


В цю неділю ми завжди читаємо уривок з Нагірної проповіді Ісуса Христа, який розміщений в євангелії від Св. Матея:   «Коли ви прощатимете людям їхні провини, то й Отець ваш небесний простить вам. 15 . А коли ви не будете прощати людям, то й Отець ваш небесний не простить вам провин ваших. 16 . Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. 17 . Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, 18 . щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі. 19 . Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробацтво нівечить, і де підкопують злодії і викрадають. 20 . Збирайте собі скарби на небі, де ні міль, ані хробацтво не нівечить і де злодії не пробивають стін і не викрадають. 21 . Бо де твій скарб, там буде і твоє серце» (6, 14 – 21).
Цей день  ми також називаємо Неділею прощення – тому що на Вечірні в спеціальному чині просимо прощення один у одного, щоб з розкаяним серцем увійшовши у велику Чотиридесятницю почати подорож до  Світлого Празника Воскресіння Христового.