субота, 12 листопада 2011 р.

Двадцять друга неділя після П'ятидесятниці (Лк 16, 19 - 31) - Притча про багача та Лазаря.

Притча особлива в багатьох відношеннях[1]. Тільки в цій притчі дії учасників не обмежуються рамками цього світу, але й переносяться в потойбічний, а персонажі мають власні імена. Ці персонажі не стільки символізують «духовні відповідності», скільки означають визначену групу людей в подібній ситуації – багаті, бідні та ті, які перебувають в Божій присутності. Крім того притча розвінчує традиційну єврейську мудрість, яка в багатстві бачила Боже благословення, а в нужді покарання не мудрим. Джерелом для притчі служить фольклор, й тому окремі її деталі не слід розглядати як реалістичне зображення майбутнього життя, чи як вчення про «проміжний стан» віруючого (після смерті, але до останнього суду), чи навіть як розповідь про стан старозавітних святих до розп’яття та воскресіння Ісуса.

субота, 5 листопада 2011 р.

Двадцять перша неділя після П'ятидесятниці (Лк 8, 5 - 15) - Притча про Сіяча.

Лука[1] використовує цю притчу для того, щоб зробити акцент на відповідь, якої вимагає благовість Ісуса.  Сама притча демонструє як різні люди сприймали служіння Ісуса. Ремінісценції з Старого Завіту визначають структуру цілої притчі. Метафори сіяння можна знайти в Єр 31, 27; Єз 36, 9; Ос 2, 23 та особливо в Єр 4, 3 де йде мова про сіяння між терням.
Фраза розміщена в Лк 8, 10 (Він сказав їм: «Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли.) може збивати з пантелику та вимагає детальніших роз’яснень. Грецьке поняття μυστηριον mistirion – тайна  насправді має семітські коріння й означає есхатологічні діяння Бога, які будуть відкриті вибраним людям. Таким чином в контексті притчі тайни пов’язані з есхатологічним задумом Бога, але вони також вказують й на роль Ісуса в одкровенні Історії спасіння.