Невже не віруєш, що я в Отці, а Отець у мені? Слова,
які проказую до вас, не від себе проказую. Отець, який перебуває в мені, - він
творить діла. 11. Тож вірте мені, що я в Отці, й Отець у мені. А коли ні, то
з-за самих діл вірте. 12. Істинно, істинно говорю вам: Хто в мене вірує, той
так само діла робитиме, що їх я роблю. А й більші від них робитиме, - бо я вже
йду до Отця мого. 13. І все, що попросите в моє ім'я, те вчиню, щоб Отець у
Сині прославився. 14. Вчиню, коли будь-що проситимете в моє ім'я. 15. Якщо
любите ви мене, то мої заповіді берегтимете. 16. І проситиму я Отця, і дасть
він вам іншого Утішителя, щоб з вами був повіки, 17. Духа істини, якого світ не
може сприйняти, бо не бачить його і не знає. Ви ж його знаєте; бо перебуває він
з вами, і буде в вас. 18. Не полишу вас сиротами; я прийду до вас. 19. Ще
трохи, і світ мене вже не побачить. Ви ж мене побачите, бо я живу, і ви будете
жити. 20. І взнаєте того дня, що я в моєму Отці, і що ви в мені, а я в вас. 21.
Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить. Хто ж мене любить,
того мій Отець полюбить, і я того полюблю і йому об'явлю себе.»
Ісус обіцяв учням послати Свого Духа,
Своє дихання, Своє внутрішнє життя. Тут і далі він позначає цього Духа
особливим терміном: він говорить, що Отець пошле нам Утішителя або «Помічника».
Це і є Дух.[i]
Грецьке слово, яке в одних перекладах
передається як «помічник», а в інших - як «утішитель» багате на різноманітні значення. Це не просто
людина, котра порадою чи фізично бере участь в якихось наших діяннях, хоча і це
значення також присутнє: як ми переконаємося, Дух дає Божому народові сили та
енергію, щоб люди могли робити все, як треба, жити по-божому, свідчити світові
про любов Ісуса.
В перекладах найчастіше
використовується слово «Утішитель». Втіха - це чудовий і дивовижний процес! Чи
бачили ви коли не-будь, як хтось перенісши трагедію, горе, знаходить силу
завдяки тому, що поряд з ним знаходяться інші люди, обіймають його,
підтримують? Цих сил вистачає, щоб пережити поточну хвилину, потім ще одну і ще
одну. Зовні ніби нічого й не змінюється, трагедія залишається трагедією, мертві
не повертаються, але підтримка друзів дає нам здатність впоратися з ситуацією.
Вона дає нам сили.
Таким чином, сучасні християни
опиняються, як це не парадоксально, навіть у кращому становищі, ніж був сам
Ісус. В часі коли жив Ісус, Його послідовники могли інколи звершувати дивовижні
речі, - в Євангеліях розповідається про те, як Ісус дав їм владу здійснювати
зцілення, подібні до Його чудес (напр. Лк 9:1-6; 10:17). Але здебільшого вони
слідували за Ним без повноти розуміння і, коли Його не було поруч, не могли
нічого зробити самі (напр. Мк 8:18, 28-29).
Тепер, у Дусі, вони можуть здійснювати
найрізноманітніші вчинки. Коли Ісус «йде до Отця», тобто власною смертю і
воскресінням завдає поразки силам смерті, перед учнями розкриваються нові
можливості. Всі «діла», які Він учинив - про це Він не втомлюється їм повторювати,
- служили свідченням того, що в ньому діє Отець. Тепер Він обіцяє учням, що вони будуть спроможні на
ще більші звершення.
У цьому ж контексті вперше звучить (а
потім кілька разів буде повторена) дивовижна обіцянка про силу молитви: «Чого
попросите в ім'я Моє, те вчиню». Зрозуміло, це не означає, що нам слід
застосовувати вислів «в ім'я Ісуса» до всіх наших бажань, інколи цілком егоїстичних, та небезпечних як для нас самих
так і для оточуючих. Слово «ім'я», як і в більшості культур, містить в собі «характер»
і «репутацію».
Таким чином, молитва в ім'я Ісуса
виголошується тоді, коли ми починаємо осягати, хто є Ісус, коли наше життя
починає зливатися з Його життям, Його любов'ю і задумом. Тут ми починаємо
розуміти, що слід робити, до чого нам слід прагнути в межах нашої
відповідальності, якими ресурсами ми володіємо для досягнення мети. І тепер,
коли ми просимо щось, ми й справді попросимо «в ім'я Ісуса», заради більшої
Його слави, а значить, і заради слави Отця (в. 13). Але не випускаймо з уваги і
вражаюче «все, чого б ви не попросили». Все - Він сказав це, і Він здійснить
це.
Останні три вірші цього уривку містять
найбільш чудові обіцянки, на які ми можемо повністю покластися, адже Ісус
перебуває з нами в Дусі. Ми «побачимо» Його, доступно і очевидно, очима віри.
Ми розділимо Його нове життя. Ми отримаємо найглибше богословське знання:
осягнемо, що Він «в Отці», і ми «в Ньому» і Він «в нас». Непорушні узи любові
з'єднають нас з Ісусом і Отцем. І ця обіцянка повертає нас до початку уривку:
Ісус явить Себе нам. Це була чудова новина для учнів в часі Тайної Вечері, а
сьогодні ми можемо все це вже переживати.
В цьому уривку сходяться всі ключові
теми Євангелія: істина про внутрішнє життя Отця і Сина, істина, яка сама є
любов'ю та полум'ям, і закликає нас зігрітися, увійшовши в осередок Їхньої
любові, - в святая святих.
Постановімо собі, щоб кожного вечора,
роблячи іспит совісті, довірливо та відважно відкривати Св. Духові своє серце,
бо Він наш Утішитель та милосердний Заступник. У всіх своїх починаннях та
найважливіших рішеннях просімо проводу Св. Духа. Пильнуймо, щоб наше серце,
було храмом Св. Духа, а не печерою розбійників.
[i] Коментар оснований на Tom Wright,
John for Everyone Part 2: Chapters 11-21
Pt. 2 (New Testament for Everyone) SPCK 2002 Kindle Edition, Kindle
Location 1140-1190
Немає коментарів:
Дописати коментар