субота, 31 грудня 2011 р.

Неділя перед Різдвом Христовим (Мт 1, 1 – 25) – святих Отців.

     Читання Євангелії цієї неділі належить до  першої частини так званої історії дитинства Ісуса, яка представлена в Мт 1 – 2. Історія дитинства Ісуса складається з двох пропорційних розділів, кожен з яких містить два сегменти: перший розділ розповідає про походження Ісуса (людське походження: 1, 1 – 17 та божественне походження: 1, 18 – 25), а другий про реакцію світу на Його прихід (поклоніння язичницьких волхвів та ворожість Ізраїлю: 2, 1 – 12 й переслідування Ірода та опіку Божу: 2, 13 – 23; чотири частини другого розділу творять між собою чіткий хіазм).
         Людське походження Ісуса, Матей представляє у формі родоводу (1, 1 – 17). В результаті досліджень, які проведені за останні десятиліття стало очевидним, що тільки окремі древні семітські родоводи (т. зв. «тольдот»; в грецькій мові «генеалогії»), мають за ціль відобразити природнє споріднення. Проте більшість, швидше за все, служать кільком іншим цілям, як наприклад: вказати на юридичні права та обов’язки, продемонструвати законність влади та власності, дати впорядковане відображення історії та відзначити характер тих чи інших подій.

субота, 24 грудня 2011 р.

Двадцять восьма неділя після П'ятидесятниці (Лк 14, 15 - 24) - Притча про великий бенкет.


Уривок, який читаємо в цю неділю, замикає серію повчань Ісуса в Лк 14, 1 – 24, які можна окреслити як своєрідні уроки з етики Божого Царства: спочатку розповідь про суботнє зцілення хворого на водянку містить заклик завжди чинити діла милосердя (Лк 14, 1 – 6), потім в кількох притчах Ісус повчає про смирення та гостинність (Лк 14, 7 – 14), відтак вкінці притчею про велику гостину, дає образний опис втраченої можливості та демонструє унікальність Божої благодаті (Лк 14, 15 – 24).
Притча промовисто прозора: господар представляє Бога – Його милосердя й доброта свідчать, що Бог з постійною великодушністю запрошує людей до Царства, проте настане день коли запрошення буде анульовано й вже буде пізно відповідати на нього; гості, які відмовилися прийти – тих хто відкинув заклик Царства, а друга група символізує людей, які відповіли на заклик. Їх низький соціальний статус вказує на те, що великодушність Бога аж ніяк не обмежується прийнятими в соціумі рамками, та що Він поширює Своє запрошення на відкинутих цього світу. Бенкет – добре відомий в юдаїзмі образ радощів та тріумфу, який чекає на Божий народ в кінці часів. Слуги відіграють службову роль, хоч пізніше могли означати людей, які проповідують Боже Слово.

субота, 17 грудня 2011 р.

Двадцять сьома неділя після П'ятидесятниці (Лк 13, 10 - 17) - Зцілення скорченої жінки.

Їду в потязі, щоб прочитати кілька лекцій на Богословських курсах, які УКУ проводить в Одесі. Вже трохи пізно й в купе тихо. Користуючись, з цієї особливої для мене за останній тиждень тиші, роздумую   над уривком з недільного читання Євангелія (Лк 13, 10 – 17). Що з цього виходить подаю нижче…
Останній раз (третій з черги) в Євангелії від Луки Ісус входить до синагоги. Він що правда навчатиме і далі (13, 22, 26; 19, 47; 20, 1; 21, 37), проте дорога до синагоги для Нього буде закрита. Причиною послужило його милосердя стосовно потребуючих людей, яке не могли «проковтнути» ті, які виконання третьої Божої заповіді,  «святий день святкувати», розуміли якось особливо дивно та відокремлено від реального життя людей та їхніх елементарних потреб. Врешті, як не прикро, відокремлено й від таких понять як милосердя, любов, співчуття й правдоподібно судячи з усього здоровий глузд.

субота, 3 грудня 2011 р.

Двадцять п’ята неділя після П’ятидесятниці (Лк 10, 25 – 37) – як осягнути життя вічне – притча про Милосердного самарянина.

В наративі, представленому в Лк 10, 25 – 11, 13, знаходимо  саме ті характеристики, які на думку Ісуса повинен мати Його учень. Притчею про милосердного самарянина (10, 25 – 37), Ісус насамперед показує, що для Бога всі люди є однаково дорогі, та закликає всіх, які хочуть жити Божим життям (життям вічним), до любові ближнього без жодних обмежень та кордонів; розповіддю про гостину в Марти та Марії (10, 38 – 42), Лука демонструє, що учнем Ісуса може бути кожен (навіть жінка!), хто вміє слухати Боже Слово, та відставити набік всі життєві клопоти; розлогішим повчанням про молитву (11, 1 – 13) Ісус навчає, що Бог є Отець, і тому учні з великим довірʼям та відвагою повинні звертатися до Нього з своїми проханнями та потребами, а головно з проханням про настання Його Царства.