Євангеліє
від Йоана 10:1-10
«Істинно, істинно говорю вам: Хто не дверима
в кошару овечу входить, а деінде влізає, - злодюга той, розбійник! 2. Хто ж
увіходить дверима, той вівцям - вівчар. 3. Йому одвірний відчиняє, і вівці
слухаються його голосу, і кличе він своїх овець на ім'я, і виводить їх. 4. А
коли виведе всіх своїх овець, то йде поперед них, і вівці слідують за ним, бо
голос його знають. 5. Не підуть за чужим вони - втечуть вони від нього, бо не
знають голосу чужих.» 6. Сказав ото їм Ісус цю притчу, та вони не второпали
того, про що він казав їм. 7. Тож Ісус іще раз промовив до них: «Істинно,
істинно говорю вам: Я - двері для овець. 8. Усі, скільки їх передо мною
прийшло, - злодії, розбійники. Вівці й не слухали їх. 9. Я - двері. Хто ввійде
крізь мене - спасеться. Увійде він, вийде - і знайде пасовисько! 10. Не приходить злодій, хіба щоб красти,
вбивати, вигублювати. Я прийшов, щоб мали життя - щоб достоту мали.
У четвертому Євангелії глибоке
входження Бога в нашу історію через воплочення деконструює дуалістичний гностицизм (поміж
іншим навчання про два одвічні начала: «добре – духовне» та «зле – матеріальне»). Хоча, як виглядає, автор Євангелія – Йоан,
інколи з підозрою ставиться до світу, однак, він не докетист і не ворожий до
творіння: Слово, яке стало плоттю, тут стверджує доброту й значимість творіння.
В цьому Євангелії все творіння дихає життям Логосу, поза яким немає життя (Йо 1:1-4).
На підсвідомому рівні це переконання реалізується через майстерне використання
Йоаном природніх, земних символів, для розповіді про Слово: води, вина,
хліба, світла, дверей, овець, зерна, виноградної лози, крові, риб. Унікальна істина Логосу явлена тільки за посередництвом цих
символів. Жоден інший новозавітний текст не містить такого яскравого опису Вічного за допомогою образів зі звичайного життя. В
результаті такого підходу буденне переображується. Всупереч простоті мови
четвертого Євангелія воно створює естетично багатий і сильний образ Ісуса. І
якщо уважний читач дійсно відчує четверте Євангеліє, він навряд чи виявиться
настільки морально сліпим, що буде проповідувати зраненій людині тільки про її
душу, не звертаючи уваги на її рани.[1]
Це Євангеліє навчає нас дивитися на
світ через простий та водночас парадоксально таїнственний погляд Бога, який в
Ісусі з Назарету зустрічається з фундаментальними потребами людини: «Він Є Хліб
життя» (6:35,51), «Він Є Світло світу» (8:12; 9:5),
«Він Є Двері для овець (10:7,9), «Він Є Пастир добрий» (10:11,14), «Він Є
Воскресіння і Життя» (11:25), «Він Є Дорога, Правда і Життя» (14:6), «Він Є
Виноградина правдива, а ми – галузки» (15:1,5).
Кожен хто слухає Його голос знаходить життя.[2]
В сьогоднішньому Євангелії ми чуємо про один з цих
образів – Ісус двічі наголошує: «Я Є
Двері» (10:7,9). Перший раз ці слова Ісус висловлює за допомогою особливого
впровадження «Істинно, істинно говорю вам»
(ἀμὴν ἀμὴν λέγω ὑμῖν/ amin, amin, leho himin), яке в Євангеліях Він завжди використовує перед тим, як має висловити
щось дуже важливе – якесь одкровення (загалом цей вислів в чотирьох Євангеліях
вживається близько 130 разів).
Отже тут ідеться, про те ким для нас є Ісус – відкритими
Дверима. Кожен хто йде за Ним, переступає поріг, який веде до нового світу:
нового способу розуміння та життя. Євангелист пояснює це твердження за
допомогою трьох деталей.[3]
По-перше, Ісус каже, що «Хто ввійде крізь мене – спасеться». В житті завжди є багато доріг,
однак, не всі провадять до успіху, або гарантують повноту життя. Особа, котра
має хоч трохи розуміння особи Ісуса і намагається слідувати за Ним, входить
через правильні двері. Вона ніколи не втратить свого життя; вона його спасе.[4]
Далі Євангелист вказує на ще щось більше. Той чи та, хто
входить через Ісуса, може «увіходити і
виходити». Він (чи вона) рухається вільно. Така особа входить у простір, в
якому він чи вона можуть бути вільними, бо вони керуються лише Духом Ісуса. Це
не земля анархії, або розбещеної свободи. Він чи вона «приходить і йде», завжди
проходячи через Двері якими є Ісус, Який стежить за його чи її кроками.[5]
Вкінці Йоан додає ще одну деталь: особа котра входить
через ці Двері, тобто Ісуса, «знайде
пасовисько!». Вона не буде голодною, або спраглою. Він чи вона завжди знайдуть
повноцінне і достатнє харчування для життя. Відтак, Христос – це Двері, через
які ми, християни, повинні увіходити сьогодні, якщо ми хочемо відродити нашу
ідентичність. Християнство, яке складається з християн, котрі мають стосунки з
Ісусом, ледве знаним та неясно пережитим, Ісусом – час до часу теоретично сповідуваним,
Ісусом «німим» – тим Який нічого не може сказати сучасному світові, Ісусом –
Котрий не торкає наші серця, – є християнством без майбутнього.[6]
Сьогодні ми згадуємо пам'ять Святого і
рівноапостольного князя Володимира у святому хрещенні названого Василієм. Саме
завдяки добрій волі та провіденційному рішенню цього великого Князя нашого
народу і Церкви, справжня свобода та гідність буття Божими дітьми стали
найпрекраснішим даром для колишніх язичників Київської Руси-України. Завдяки
діянню Святого Духа, цей колись войовничий та жорстокий язичник, пройшов крізь Двері
Христа, щоб стати причасним Того, Котрий прийшов «щоб ми мали життя і достоту його мали» (пор. Йо 10:10).
В Євангелії від Йоана грецький термін, який
використовується на означення життя (ζωή/ dzoi) позначає водночас і земне життя і життя
вічне (під вічним життям в Біблії розуміється життя не просто безконечне, але
насамперед життя іншої якості над яким смерть і тління не мають влади). Відтак,
Св. Володимир, своїм рішенням прийняти Христа змінив не тільки власне життя,
але й охрестивши український народ, уможливив справжнє життя у Світлі для
мільйонів і мільйонів своїх співвітчизників.
В історії є зустрічі та рішення, які змінюють
життя конкретної особи на життя до і
життя після. Зустріч Володимира з Христом та його подальші
рішення змінили не тільки його власне життя, – вони стали благословенням для
багатьох, що ще раз підтверджує біблійний принцип реалізованій з надзвичайними
плодами у його житті – жоден вибір Бога не є просто вибором, котрий є
благословенним тільки для однієї людини: «Починаючи
від першого вибрання, вибрання Авраама, Бог об’являє, хоч тоді ще не в цілком ясний
спосіб, що цей вибір має на меті «благословення», яке, починаючи від потомства Авраама,
повинне буде охопити всі народи землі (Бут 12:3). Так само буде й з усіма іншими
людьми, «вибраними» на те, щоб бути посередниками між Богом і людиною (напр., Мойсей,
судді, царі, пророки, апостоли). Те саме треба сказати про Ізраїль, як народ: його
було вибрано з ціллю певної місії, яку він повинен був сповнити для всіх людей,
щоб на конкретному історичному рівні виявити те, що Бог мав намір здійснити на рівні
цілковитого спасіння, призначеного для всіх людей»[7]
Вибір великого князя Володимира уможливив
доступ багатьох людей до нев’янучої спадщини вічного життя, переобразив
культуру, змінив історію та поширив християнську цивілізацію серед мороку язичництва
і в нашій батьківщині. Це був перехід до абсолютно іншого рівня життя – життя в
якому Господом і Вседержителем є Христос. Це життя має свої грандіозні переваги
та «функціонує» якщо кожен з нас тримає з Христом особистий міцний зв'язок.
Чому цей зв'язок є такий важливий? Тому, що
тільки Христос може привести нас до нового рівня життя – християнського життя,
стабільного життя, сповненого сенсу та мотивованого життя, життя сповненого
миром та радістю, життя котре живиться Євангелією – Доброю Новиною про те, що
Бог зробив через воплочення, життя, смерть та Воскресіння Ісуса для спасіння
цілого світу. Кожен з нас при бажанні може додавати свій внесок у це життя
Церкви, – спільноти нових вільних людей й таким чином примножуючи спадщину Володимирового
хрещення переображувати при цьому навколишній світ і відкривати для себе нові
грандіозні перспективи, про які йдеться на сторінках Святого Письма.
[1] Hays R.,
The Moral Vision of the New Testament: Community, Cross, New Creation. A Contemporary Introduction to New Testament
Ethic, HarperCollins 1996 – P. 156
[2] Pagola J. A., Following in
the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza,
Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010
– P. 74
[3] Pagola J. A., Following in
the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza,
Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010
– P. 74
[4] Pagola J. A., Following in
the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza,
Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010
– P. 74
[5] Pagola J. A., Following in
the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza,
Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010
– P. 74
[6]Pagola J. A., Following in
the Footsteps of Jesus: Meditations on the Gospels for Year A. (R. Luciani, Ed., V. de Souza,
Trans.) Miami, FL: Convivium Press 2010 – P. 75
Використана ікона - авторства мисткині Ірини Богданової (м. Київ) http://ikonopis.in.ua/ua/about.htm
Немає коментарів:
Дописати коментар