Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з ним
ішли його учні й сила народу. 12. Коли ж вони наблизились до міської брами,
якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з
нею досить людей з міста. 13. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав
до неї: «Не плач.» 14. І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли,
зупинились. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» 15. І мертвий
підвівся і почав говорити. І він віддав його матері. 16. Страх огорнув усіх, і
вони прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», і: «Бог
навідався до народу свого.»
«Бог навідався до народу свого» (Лк 7:16)... Дієслово Ἐπεσκέψατο / epeskepsato (від επισκεπτομαι / episkeptomai – зглянутися,
відвідати ) в євангелиста Луки означає щедрі та милосердні відвідини Богом
свого народу. Це саме слово Лука двічі вживає в радісному гімні-пророцтві
Захарії – батька Йоана Хрестителя (1:68: «Благословен Господь, Бог Ізраїля,
що навідався і звільнив народ свій»; 1:78-79: «Завдяки сердечній
милості нашого Бога, з якою зглянулось/навідалось на нас Світло з
висоти, 79. щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб
спрямувати наші ноги на дорогу миру»).
«Бог навідався до народу свого»… Всі чотири євангелисти свідчать про невимовний
зміст цих слів, сповненням яких є ціле життя Христа. Воплочення в простій
убогій родині; укрите скромне життя до тридцяти років в Назареті; спокуси в пустелі; прихід на Йордан щоб
солідаризуватись з народом, який відчуває свою віддаленість від Бога; життя
повне служіння, молитви та постійного співстраждання; нерозуміння учнів та
неприйняття власною родиною та релігійною елітою; зрада найблищими друзями;
боріння в Гетсиманії; очорнення, несправедливий суд, знущання й катування;
відречення Петра; розп’яття посеред розбійників; крик на хресті «Боже мій! Боже
мій! Чому Ти мене покинув», – як свідчення
страшенної самотності та Богопокиненості; смерть на хресті; погребення; зішестя
в ад…
Єдинородний та єдиний Син Небесного Отця та єдиний Син Марії
навідався до своїх людей до тієї міри, що пройшов крізь найстрашніші й
найвіддаленіші закутки людської самотності та страждання, а потім славно Воскрес,
вчинивши тим самим найважливіший остаточний Вихід для кожного з нас, до слави життя майбутнього
віку.
До простої ж жінки з маленького галилейського містечка Наїн, яка
будучи вдовою ще й втратила єдиного сина, Він зглянувшись підійшов і тихо, але впевнено сказав: «Не плач». Потім сказав до її мертвого сина: «Встань!». Лука засвідчує, що тільки на
одне слово Ісуса мертвий підвівся. Уся Біблія засвідчує нам унікальну силу
цього Слова: цим самим Словом, яким Ісус зціляв, воскрешав та давав надію, Бог
створив світ (Пс 32:6), підтримує світ (Євр 1:3) та буде судити світ у час Повернення
Ісуса (Йо 12:48), яке Новий Завіт називає Парусією.
Слово
зглянувся/
змилосердився (σπλαγχνιζομαι/ splagchnizomai), в своєму Євангелії
Лука, окрім цього випадку вживає ще два рази: в притчах про Милосердного самарянина (10:33) та
Блудного сина (15:20). В грецькій мові воно означає найвищий ступінь
солідарності та співпережиття
Юнак з Наїну, як і Лазар, якого воскресив Ісус (Йо 11), повернулися до звичайного життя, щоб колись знову померти. Тільки Сам Ісус Воскрес, щоб ніколи вже не вмирати. Тому через віру в Ісуса, ми віримо, що навіть померши житимемо, а в часі Його повернення розділимо разом з Ним славу Його воскресіння та життя майбутнього віку.
Таке ж співчуття та милосердя, про які чуємо в читанні цієї неділі, Бог відчуває до кожної людини. Ці самі
слова, якими Ісус звернувся до жінки та її мертвого сина, через спогад Церкви у
Євангелії, Він звертає до мене і до Тебе у цю неділю…
P.S. Мої інші думки на цей уривок Євангелія є на цьому блозі за
наступними посиланнями:
Немає коментарів:
Дописати коментар