Кожний,
отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним.
33. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм
небесним (в. 10:32 – 33).
Хто
любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить
сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене. 38. Хто не бере свого
хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене
(в. 10:37 – 38).
Тоді
озвався Петро і сказав до нього: «Ось ми покинули все й пішли за тобою; що
будемо за те мати?» 28. Ісус відповів їм: «Істинно кажу вам: Ви, що пішли за
мною: як новий світ настане, коли Син Чоловічий сяде на престолі своєї слави,
сидітимете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять поколінь
Ізраїля. 29. І кожний, хто задля імени мого покине дім, братів, сестер, батька,
матір, жінку, дітей, поля, в сто раз
більше одержить і життя вічне матиме в спадщину. 30. Багато з перших будуть
останніми, а останні - першими.» (19:27 – 30).
Текст Євангелія цієї
неділі містить кілька важливих повчань Ісуса, які відкривають перед нами
радикальну природу учнівства Ісуса. Перші два уривки (10:32 – 33; 10:37 – 38) є
частиною навчання Ісуса про те, як повинна виглядати місія Божого Царства у
цьому світі. Уривок 19:27 – 30 є
частиною смислового доповнення Ісусового навчання про Церкву, якому присвячена
ціла 18-та глава Євангелія від Матея. Будучи об’єднані в одному читанні, ці
повчання Ісуса ставлять перед нами виклик, приймаючи котрий ми можемо стати
людьми справжньої свободи, або говорячи мовою Нового Завіту – святими (дослівно
«інакшими», – відокремленими від усього дріб’язкового та без вартісного й
посвячені для Бога та істинного життя у Ньому).
Більш детальний аналіз
цього тексту, який я зробив кілька років тому є на цьому блозі за наступним
посиланням: http://slovobozhe.blogspot.de/2013/06/10-32-33-37-38-19-27-30.html Сьогодні ж я хотів би звернути увагу тільки на один чи два акценти у кожному з
трьох частин читання.
1. Щоб краще зрозуміти
заклик присутній у Мт 10:32 – 33 потрібно взяти до уваги попередні вірші в яких
Ісус навчає, що ми маємо дуже велику цінність в Божих очах (Хіба не за шага продається пара горобців? А
проте ні один із них не впаде на землю без волі Отця вашого. 30. А вам же все
волосся на голові пораховано! 31 . Не бійтесь, отже: ви вартніші за багатьох
горобців.). Бог хоче, щоб ми не були номінальними чи пасивними християнами.
Пізнавши Бога в обличчі Ісуса, а відтак і усвідомивши нашу власну гідність, ми
повинні відважитися вийти поза межі власного комфорту, щоб «визнати» Ісуса –
тобто радісно ділитися з іншими про все, що людина повинна знати про Бога та
Його діяння в історії, сотворений світ та наше призначення у ньому. Найбільш
цінним визнанням та свідченням буде розповідь про Ісуса нашим особистим переміненим
життям, котре буде промовистим знаком того, що все найпрекрасніше в житті людини
починається тільки тоді коли в її серці знаходить місце Христос.
2. Є дуже простий, але
водночас дуже важливий принцип духовного життя: «Ми уподібнюємося до того, кому
поклоняємося». Наше справжнє поклоніння чи служіння Богові та любов до Нього
насправді тільки збільшує пошану та любов до інших людей, а особливо рідних. Це
далеко не проста справа, оскільки справжня любов до Бога перевіряється нашою
справжньою любов’ю до ближнього, а автентичність такої життєвої постави, дуже
часто нагадує хресну дорогу та має свою ціну.
3. Чи справді Ісус
закликає до залишення родини та сімейних обов’язків для того щоб служити справі
Божого Царства? Уважний читач Євангелія від Матея зауважить, що раніше Ісус вже
згадував про поділи поміж членами родини через рішення слідувати за Ним (10:
34– 39; пор. 8: 21– 22). Однак Ісус не прийшов для того щоб руйнувати сім’ї,
оскільки Він чітко акцентував закон, котрий вимагає від дітей шанувати їхніх
батьків та гостро докоряв тим, котрі розвивали традиції, які дозволяли їм
уникати сімейних обов’язків (15: 3 – 9). Замість залишення чи відкинення сім’ї,
Ісус вказував на пріоритет учнівської відданості Йому та Божому Царству. Така
постава формує нову духовну родину у відношенні до Нього та Отця, в якій
центральною характерною ознакою є сповнення волі Отця (12: 46– 50).[1]
Варто зауважити ще
одну деталь. В українських перекладах о. І. Хоменка (офіційний в УГКЦ), П.
Куліша та І. Пулюя, у в. 29 серед
переліку рідних згадується жінка (γυναῖκα). Переклади о. Р. Турконяка та УБТ, подають згадку про жінку в квадратних
дужках – [або жінку,]. Натомість переклад Митр. І. Огієнка, як і більшість сучасних
західних перекладів (New American Bible: Revised Edition; The New American Standard Bible; New Revised
Standard Version; Einheitsübersetzung
der Heiligen Schrift та інші), жінки не згадують. В двох найновіших критичних
виданнях грецького Нового Завіту (Nestle – Aland 28 та SBLGNT)
також є два різні підходи.
Німецьке видання Nestle – Aland
28 (як
і старіше 27-ме) в основному тексті про жінку не згадує, але в критичному
апараті, котрий перелічує варіанти різночитань в інших ранніх версіях НЗ
вказує, що окремі манускрипти містили це слово. Брюс Мецґер пояснює це
тим, що деякі переписувачі асимілювали/ уподібнили текст до паралельного місця
в Євангелії від Луки (18:29), а також деякими іншими заміщеннями, про які тут
за браком місця не буду писати.[2]
Натомість, видання Товариства Біблійної літератури (SBLGNT)
за редакцією М. Холмса, згадує про жінку
в тексті критичного видання в спеціальних рамках, а в критичному апараті пояснює
це присутністю цього слова у Візатійській текстуальній традиції.[3]
Підсумовуючи це
текстуальне питання зауважу наступне. Перше. Згадка жінки в тексті залежить від
того, який з варіантів різночитань критичного видання грецького НЗ перекладачі
брали за основу. Друге. Для розуміння сенсу цього тексту присутність чи відсутність
згадки про жінку, насправді не має принципового значення, – питання в дійсності
є чи ми готові до того, що Ісус та наше служіння для Божого Царства мають бути на
належному місці, – тобто найвищими пріоритетами нашого життя. Й тут не потрібно
боятися довіряти своє життя Богові, оскільки ще Св. Августин колись сказав, що «якщо
Бог стане на першому місці, все інше стане на свої місця».
Наша християнське свідчення/ активність, автентичне поклоніння Богові та чіткі пріоритети життя, це те над
чим закликає нас роздумати в цю неділю Ісус…
[1] Wilkins
M. J., Evans C. A., Bock D. L., Köstenberger A. J. The Holman аpologetics сommentary on the Bible: The Gospels and Аcts
/ J. R. Howard (gen. ed.). – B&H Publishing Group, 2013. – Kindle ed. Kindle
Locations 3581-3586.
[2] Metzger, B. M., United
Bible Societies. A textual commentary on
the Greek New Testament, second edition a companion volume to the United Bible
Societies’ Greek New Testament (4th rev. ed.) London; New York: United
Bible Societies 1994, p. 40.
[3]The Greek New Testament: SBL
Edition. Society of Biblical Literature and
Logos Bible Software. 2010, p. 41
Немає коментарів:
Дописати коментар