середа, 3 червня 2015 р.

Обітниця радості (Йоана 16:15–23).

Усе, що Отець має, - моє. Тим то й сказав я вам, що він з мого візьме і звістить вам. 16. Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я бо йду до Отця.» 17. Тоді деякі з його учнів заговорили між собою: «Що воно значить те, що він говорить: Ще трохи, і ви мене не побачите, а знову ще трохи, і побачите мене? І оте: Я йду до Отця?» 18. Казали, отже: «Що воно означає, оте «трохи», про яке він говорить? Не знаємо, що він хоче сказати!» 19. Ісус же, відаючи, що вони бажають його спитати, мовив до них: «Розпитуєте один одного, що я хотів сказати словами: Ще трохи, і мене не побачите, і знову ще трохи, і побачите мене? 20. Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Журитиметесь, але журба ваша у радощі обернеться. 21. Журба жінці, коли вона народжує, бо година її вибила. А вродить дитятко - з радощів, що людина на світ народилася, вже й пам'яті про болі нема! 22. Оце й ви нині в журбі. Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере. 23. І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, - він дасть вам у моє ім'я.
          Подібно як Св. Павло в Римлян 8, так і в цьому уривку сам Ісус вдається до метафори пологів, щоб показати суть того, що відбувається, і просить Своїх учнів приготуватися до тяжких страждань і тієї вічної радості, яка послідує за стражданнями. Так само жінка страждає в пологах, а потім радіє народженню дитини.[i]
          Пологи - завжди важкі. Гострий біль, перейми, утруднене дихання, майже агонія. Чоловіки можуть лише з жахом спостерігати за цим процесом, але більшість жінок з готовністю йдуть на подібне випробування, оскільки вони вже думають  про те юне життя, яке хоче за їх посередництвом прийти у світ. Через кілька хвилин або навіть секунд після пологів (якщо, звичайно, все пройшло благополучно), і мати, і дитя вже відчувають глибоке задоволення. Попереду ще дні і тижні дискомфорту, тіло буде болісно оговтуватися після такої праці, але головне вже сталося: нове життя прийшло у світ, а з нею прийшла нова радість.
          Ісус навчає учнів, що їх очікує короткий, але надзвичайно хворобливий і напружений період, подібний до моменту народження. Ісус буде забраний від них, але потім вони побачать Його знову. «Ще трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене». Через смерть і воскресіння Він «йде до Отця», а потім «пошле Св. Духа». Це надзвичайні події, катаклізми, з якими ще не стикався світ. Учні навряд чи зможуть підготуватися до цього, але, принаймні, Ісус їх попередив.
          Все відбувається саме таким чином тому, що зі смертю і воскресінням Ісуса народжується новий світ. Саме цей сенс намагається передати Йоан. Застереження Ісуса не зводиться до банальності: зараз буде погано, а потім все владнається. Все набагато важливіше, й тому коли кілька глав потому ми опинимося біля підніжжя хреста, а потім разом з Марією Магдалиною прийдемо до саду в день Пасхи, нам не слід випускати з уваги глибинний сенс цих подій. Це не просто дивовижні, шокуючі, унікальні події - це наочне свідчення народження нового, Божого світу.
          Ось чому Ісус вважає за необхідне це і ще одне застереження. Йому б багато про що хотілося поговорити з учнями, але вони поки ще не готові, не можуть вмістити всього, до того ж після довгого дня і святкової вечері очі їх змикаються, а Він обрушує на них такі застереження і такі обіцянки, яких світ ніколи ще не чув - і не почує більше.
          З них і так вже досить, навіть занадто. Коли ми бачимо розгублений діалог (вірші 16-19), в якому учні перекидають один одному слова Ісуса, ми відразу розуміємо, що їм важко все це вмістити. Ні, ще не настав час, і одне із завдань «Утішителя» в тому і полягатиме, щоб повністю відкрити їм істину. Дух нагадає їм слова, сказані на цій дорозі Ісусом. Дух поведе їх далі, виховуючи їх розум і уяву, щоб вони змогли нарешті вмістити, і тоді вони осмислять не тільки сказане Ісусом в ту ніч, але і те, що Ісус хотів би сказати, але не став говорити, тому що в той момент вони ще не вміли слухати.
          Дві тисячі років історії Церкви - це час зростання учнів й заглиблення в тайну Ісуса, тайну Пресвятої Тройці, тайну спасіння, - велику тайну Божої любові до кожної людини. Яка динаміка нашого духовного життя? Наскільки наше життя пронизане тою радістю, яка випливає з усвідомлення того, що ми такі бажані та дорогі для Господа?




[i] Коментар оснований на Tom Wright, John for Everyone Part 2: Chapters 11-21 Pt. 2 (New Testament for Everyone) SPCK 2002 Kindle Edition, Kindle Location 1513-1553

Немає коментарів:

Дописати коментар