Початок Євангелії Ісуса Христа,
Сина Божого. 2. Як написано в пророка Ісаї: «Ось я посилаю мого посланця перед
тобою, який приготує тобі дорогу. 3. Голос вопіющого в пустині: Готуйте
Господеві дорогу, вирівняйте стежки його», 4. - так виступив Йоан, христивши у
пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів. 5. І виходили
до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці
Йордані й визнавали гріхи свої. 6. Йоан одягнений був в одежу з верблюжого
волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий. 7. І
проповідував, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я
недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця його сандалів. 8. Я вас христив
водою, а він христитиме Святим Духом.»
Євангелист Марко починає свою розповідь про Ісуса (1:1–8) з розповіді про Йоана Хрестителя. Слова
першого вірша накреслюють суть цілого
Євангелія від Марка. Усі 16 глав не є "початком", але всі представляють
Євангелію про Ісуса Христа, Сина Божого.
Слово
Євангеліє – означає "добра новина". В тому часі коли жив Марко, це
слово мало широку палітру значень, й могло означати щось подібне до
сьогоднішнього вислову "добрі новини". Для греко-римської аудиторії
Марка, слово "євангеліє"
містило в собі політичний відтінок. Проте Марко вживає це слово базуючись
виключно на його християнському вжитку, який завжди мав на увазі спасенну звістку про Ісуса. Євангелист вживає
слово «Євангеліє» (в 1:1; 1:14–15; 8:35; 10:29; 13:10; 14:9) як для означення проповіді самого Ісуса (як у 1:14–15),
так і для означення проповіді про Ісуса (13:10).
Звідси,
дуже важливо розуміти, що Євангеліє це справді "добра новина" - не просто добра порада, як побожно
жити, й не тільки гарна філософська ідея
(хай навіть найбільш піднесена та благородна). Євангелія, - це Добра Новина,
- розповідь про конкретні історичні факти; розповідь про щось, що сталося,
- й те, що сталося, мало і продовжує мати надзвичайний вплив (та надзвичайні наслідки),
як на історію цілого світу так і на життя кожної окремої людини.[1]
Ісус (грецьке
Ἰησοῦς (Iēsous)
походить від
єврейського слова יֵשׁוּעַ (yeshua') й дослівно
означає «спасіння») названий як «Христос Син Божий». Слово «Христос» (Χρίστος, Christos) є грецьким
перекладом єврейського слова «Месія» (מָשִיחַ, mashiach), яке
дослівно означає «помазаний». Оскільки Ізраїльські царі були помазаниками,
євреї очікували, що в майбутньому Бог пошле «помазаника», який визволить свій
народ від усіх його ворогів.
Титул «син
Божий» теж був відомий для сучасників Ісуса – в Старому Завіті ним часто
окреслювали ангелів, царів Ізраїлю, а навіть цілий народ називався «сином
Божим». Проте у відношенні до Ісуса Марко вживає цей термін в абсолютно вищому
та особливішому значенні: Ісус є унікальним Божим Сином – важливість
Божественного Синівства Ісуса, яке анонсоване на початку Євангелія, можна
побачити в розповідях про хрещення (1:11), переображення (9:7), та в словах
сотника відразу після смерті Ісуса (15:39).
Старозавітна
цитата у 2 – 3 віршах прояснює, що має на увазі Марко під словами «початок
євангелія» – він думає про підготовчу діяльність Йоана та могутній прихід
Господа, які є сповненням кількох дуже важливих текстів. Один текст первинно
знаходиться в книзі Виходу 23:20 (Ось я
посилаю ангела мого перед тобою) та в есхатологічному контексті потім
перефразовується пророком Малахією в 3:1 (Оце
я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною), а інший
зустрічаємо в тій частині книги пророка Ісаї, яка розповідає про закінчення
полону та говорить про потіху для Ізраїля в 40:3 (Голос вопіющого в пустині: пригототуйте путь Господеві, прямими зробіть
стежки Богу нашому). Відтак, старозавітні котексти вживання цих уривків
Писання, вказують на їх особливу важливість для розуміння місії Христа та Його
Предтечі.
"Йоан –
тільки предтеча, який готує дорогу, а «слідом
іде сильніший, якому він не достойний розв’язати ремінця сандалів» (Мк 1:7).
Йоан свідчить про цього «Сильнішого» – Господа Ісуса наступним чином: «Я вас христив водою, а він христитиме Святим
Духом» (Мк 1:8). Йоан проповідував, що День Господній близький: скоро,
нарешті, Бог вторгнеться в історію й оправдає свій народ та визволить його від
гніту. Проблема полягала в тому, що народ не був готовий до приходу Месії. Тому
Йоан усіх закликав до покаяння (грецьке слово μετανοια / metanoia – озн.
покаяння, зміну мислення, зміну способу думання), без якого не можливо отримати
дари нової епохи. В якості зовнішнього символу внутрішньої переміни, він омивав
у Йордані всіх, хто відгукнувся на його звістку. Не зважаючи на подібність
служіння Йоана до діяльності інших святих семітських мужів, воно мало дві дуже
характерні та оригінальні особливості:
-
одноразовий
характер хрещення; на відміну від щоденних омивань, які практикували
фарисеї та есени, хрещення Йоана здійснювалося тільки раз; в цьому відношенні
воно нагадувало омивання прозелітів, через яке язичники приймали юдаїзм;
-
відсутність
привілеїв вибраному народові; Йоан навчав, що приналежність до
вибраного народу сама по собі не допоможе в День Суду: «Принесіть же плід, гідний покаяння, 9. і не гадайте, що можете самі
собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може
розбудити (до життя) дітей Авраама» (Мт 3:9; Лк 3:8); Йоан ніби відлучав
весь народ, й приймав назад тільки тих хто покаявся та охрестився.
Йоан хрестив
водою. Це був зовнішній знак, який не здійснював зміни в житті людини. Зміна
мала відбуватися завдяки зусиллю людини, яка є слабкою після гріхопадіння. Ісус
хрестив Св. Духом – це хрещення дарує надзвичайну благодать та духовну силу
(Дії 1:8). Завдяки хрещенню Св. Духом люди стають членами Церкви – Христового
тіла (1 Кор 12:13), – Нового Ізраїлю"[2].
Наскільки
моє життя є свідченням вдячності Богові за дар нового життя? Наскільки звістка Йоана є актуальною для мене сьогодні
? Що мушу змінити в своєму житті, щоб бути готовим на прихід Господа?
[1] Ця думка дуже гарно представлена у
виступі Н. Т. Райта перед працівниками Google:
https://www.youtube.com/watch?v=cEIjaHOcGFc
Немає коментарів:
Дописати коментар