неділю, 13 січня 2019 р.

Проповідь Йоана Хрестителя (Мк 1:1 - 8)

Початок Євангелії Ісуса Христа, Сина Божого. 2. Як написано в пророка Ісаї: «Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. 3. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його», 4. - так виступив Йоан, христивши у пустині та проповідувавши хрищення покаяння на прощення гріхів. 5. І виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, христились від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої. 6. Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий. 7. І проповідував, кажучи: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінця його сандалів. 8. Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом.»
Євангелист Марко  починає свою розповідь про Ісуса (1:1–8) з розповіді про Йоана Хрестителя. Слова першого вірша  накреслюють суть цілого Євангелія від Марка. Усі 16 глав не є "початком", але всі представляють Євангелію про Ісуса Христа, Сина Божого. 
Слово Євангеліє – означає "добра новина". В тому часі коли жив Марко, це слово мало широку палітру значень, й могло означати щось подібне до сьогоднішнього вислову "добрі новини". Для греко-римської аудиторії Марка, слово "євангеліє"  містило в собі політичний відтінок. Проте Марко вживає це слово базуючись виключно на його християнському вжитку, який завжди мав на увазі   спасенну звістку про Ісуса. Євангелист вживає слово «Євангеліє» (в 1:1; 1:14–15; 8:35; 10:29; 13:10; 14:9) як для означення проповіді самого Ісуса (як у 1:14–15), так і для означення проповіді про Ісуса (13:10).
Звідси, дуже важливо розуміти, що Євангеліє це справді "добра новина" - не просто добра порада, як побожно жити, й не тільки гарна філософська ідея (хай навіть найбільш піднесена та благородна). Євангелія, - це Добра Новина, - розповідь про конкретні історичні факти; розповідь про щось, що сталося, - й те, що сталося, мало і продовжує мати надзвичайний вплив (та надзвичайні наслідки), як на історію цілого світу так і на життя кожної окремої людини.[1]
Ісус (грецьке Ἰησοῦς (Iēsous) походить від єврейського слова יֵשׁוּעַ (yeshua') й дослівно означає «спасіння») названий як «Христос Син Божий».  Слово «Христос» (Χρίστος, Christos) є грецьким перекладом єврейського слова «Месія» (מָשִיחַ, mashiach), яке дослівно означає «помазаний». Оскільки Ізраїльські царі були помазаниками, євреї очікували, що в майбутньому Бог пошле «помазаника», який визволить свій народ від усіх його ворогів.
Титул «син Божий» теж був відомий для сучасників Ісуса – в Старому Завіті ним часто окреслювали ангелів, царів Ізраїлю, а навіть цілий народ називався «сином Божим». Проте у відношенні до Ісуса Марко вживає цей термін в абсолютно вищому та особливішому значенні: Ісус є унікальним Божим Сином – важливість Божественного Синівства Ісуса, яке анонсоване на початку Євангелія, можна побачити в розповідях про хрещення (1:11), переображення (9:7), та в словах сотника відразу після смерті Ісуса (15:39).
Старозавітна цитата у 2 – 3 віршах прояснює, що має на увазі Марко під словами «початок євангелія» – він думає про підготовчу діяльність Йоана та могутній прихід Господа, які є сповненням кількох дуже важливих текстів. Один текст первинно знаходиться в книзі Виходу 23:20 (Ось я посилаю ангела мого перед тобою) та в есхатологічному контексті потім перефразовується пророком Малахією в 3:1 (Оце я посилаю гінця мого, й він приготує дорогу передо мною), а інший зустрічаємо в тій частині книги пророка Ісаї, яка розповідає про закінчення полону та говорить про потіху для Ізраїля в 40:3 (Голос вопіющого в пустині: пригототуйте путь Господеві, прямими зробіть стежки Богу нашому). Відтак, старозавітні котексти вживання цих уривків Писання, вказують на їх особливу важливість для розуміння місії Христа та Його Предтечі.  
"Йоан – тільки предтеча, який готує дорогу, а «слідом іде сильніший, якому він не достойний розв’язати ремінця сандалів» (Мк 1:7). Йоан свідчить про цього «Сильнішого» – Господа Ісуса наступним чином: «Я вас христив водою, а він христитиме Святим Духом» (Мк 1:8). Йоан проповідував, що День Господній близький: скоро, нарешті, Бог вторгнеться в історію й оправдає свій народ та визволить його від гніту. Проблема полягала в тому, що народ не був готовий до приходу Месії. Тому Йоан усіх закликав до покаяння (грецьке слово μετανοια / metanoia – озн. покаяння, зміну мислення, зміну способу думання), без якого не можливо отримати дари нової епохи. В якості зовнішнього символу внутрішньої переміни, він омивав у Йордані всіх, хто відгукнувся на його звістку. Не зважаючи на подібність служіння Йоана до діяльності інших святих семітських мужів, воно мало дві дуже характерні та оригінальні особливості:
-        одноразовий характер хрещення; на відміну від щоденних омивань, які практикували фарисеї та есени, хрещення Йоана здійснювалося тільки раз; в цьому відношенні воно нагадувало омивання прозелітів, через яке язичники приймали юдаїзм;
-        відсутність привілеїв вибраному народові; Йоан навчав, що приналежність до вибраного народу сама по собі не допоможе в День Суду: «Принесіть же плід, гідний покаяння, 9. і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити (до життя) дітей Авраама» (Мт 3:9; Лк 3:8); Йоан ніби відлучав весь народ, й приймав назад тільки тих хто покаявся та охрестився. 
Йоан хрестив водою. Це був зовнішній знак, який не здійснював зміни в житті людини. Зміна мала відбуватися завдяки зусиллю людини, яка є слабкою після гріхопадіння. Ісус хрестив Св. Духом – це хрещення дарує надзвичайну благодать та духовну силу (Дії 1:8). Завдяки хрещенню Св. Духом люди стають членами Церкви – Христового тіла (1 Кор 12:13), – Нового Ізраїлю"[2].
Наскільки моє життя є свідченням вдячності Богові за дар нового життя? Наскільки  звістка Йоана є актуальною для мене сьогодні ? Що мушу змінити в своєму житті, щоб бути готовим на прихід Господа?


[1] Ця думка дуже гарно представлена  у виступі Н. Т. Райта перед працівниками Google: https://www.youtube.com/watch?v=cEIjaHOcGFc
[2] Metzger B. M. The New Testament: Its Background, Growth, and Content. p. 129 131

Немає коментарів:

Дописати коментар