понеділок, 10 вересня 2018 р.

Усікновення голови Йоана Хрестителя (Мк 6:14-30)

І зачув цар Ірод, - бо ім'я його стало явним, - і казав, що Йоан Христитель воскрес із мертвих, тим то й чуда діються з-за нього. 15. Інші ж твердили: «То - Ілля!» - а ще інші: «То пророк - один із пророків!» 16. Зачувши про те Ірод, мовив: «То Йоан, якому голову я стяв; він устав із мертвих.» 17. Бо той Ірод послав був схопити Йоана і зв'язав його в темниці з-за Іродіяди, жінки Филипа, свого брата, - бо оженився був з нею. 18. Йоан же казав Іродові: «Не личить тобі мати жінку брата твого.» 19. Іродіяда ж лютилась на нього й убити його бажала, та не могла, 20. бо Ірод боявся Йоана, знаючи, що чоловік він був справедливий і святий, тож і беріг його. Слухаючи його, непокоївся він дуже, однак слухав його охоче. 21. Як же настав сприятливий день, коли то Ірод на день своїх народин споряджав бенкет для своїх вельмож, тисячників та знатних галилейських, 22. увійшла дочка тієї Іродіяди, танцювала й догодила Іродові та гостям. Цар сказав дівчині: «Проси в мене чого бажаєш, - я дам тобі!» 23. Ще й присягнув їй: «Чого б ти тільки в мене просила, - дам тобі, хоч би й половину мого царства.» 24. Вийшла вона та й до своєї матері каже: «Чого маю просити?» Вона ж відповіла: «Голову Йоана Христителя!» 25. І негайно, увійшовши притьмом до царя, попросила дівчина: «Хочу, щоб ти мені дав зараз же на полумиску голову Йоана Христителя.» 26. Вельми засмутився цар, та з-за присяги та з огляду на гостей не хотів їй відмовити. 27. Тож послав цар відразу прибічника, наказавши йому принести голову Йоана. Пішов той, стяв його у в'язниці, 28. приніс його голову на полумиску й подав її дівчині, а дівчина дала її матері своїй. 29. Учні ж його, довідавшись про те, прийшли й узяли його тіло та поклали його у гробі. 30. Апостоли ж зійшлися до Ісуса й розповіли йому про все, що робили й чого навчали.
Йоан Хреститель
Йоан, син Захарії та Єлизавети – постать унікальна. Обставини народження Йоана подібні до обставин приходу у світ інших великих Божих мужів, про яких читаємо у Старому Завіті: його народження є плодом великої віри та гарячої молитви батьків, а в кінцевому результаті – великим Божим даром. Ім’я Йоан означає – «Божа милість» (יְהוֹחָנָן Jehohanan в довшій версії; або יוֹחָנָןJohanan в коротшій версії). Сам Ісус назвав Йоана «найбільшим з поміж народженими від жінок» (пор. Мт 11:11).
Йоан був тим хто «ішов перед Христом з духом та силою Іллі» (пор. Лк 1:17). Він, за словами пророка Малахії, мав «навернути серця батьків до дітей і серця дітей до батьків» (пор. Мал 3:24). Ця місія не була легка, оскільки Йоан буде змушений відкривати очі народу на дуже прикрі факти – часто Ізраїль був народом Божим тільки за назвою, а за способом життя уподібнювався до навколишніх язичників…
Йоан не проголошував «теоретичного богослов’я», так само як і теоретичної віри в Бога. Віра як старозавітного Ізраїля так і християнської Церкви, має цілком іншу природу – це відповідь вдячності Богові на Його численні дари – Вірність, Союз і т. д. Конкретно ця відповідь виявляється праведним життям – життям у якому людина будує правильні стосунки з Богом та ближніми.
Взявши за приклад Іллю (пор. 2 Цар 1:8), Йоан носив грубу одежу та їв тільки те, що міг знайти в пустині. Також, подібно як і пророк Ілля, він безнастанно викривав царів та народ – закликав своїх співвітчизників покаятися в гріхах, прийняти хрещення (омивання) в Йордані та жити праведним життям. Кожній людині Йоан давав конкретні вказівки в чому полягає нове життя: багаті повинні розділити свій маєток з бідними, збирачі податків не повинні брати більше призначеного, солдати повинні перестати грабувати… Бачачи  серед численних натовпів представників садукеїв та фарисеїв, Йоан згадував ситуацію, яку спостерігав живучи у пустелі: коли загоряється чагарник всі тварини швидко покидають свої нори. «Гадюче поріддя! – закликав він. – Хто напоумив вас втікати від майбутнього гніву?» Потім він закликав їх перестати хизуватися своїм походженням від Авраама й принести плоди, які відповідали б справжньому покаянню (Мт 3:7–10; Лк 3:7–9).[i]
Дуже важливий ще один момент – євангелист Йоан акцентує на Йоані Предтечі як на свідкові Ісуса, а не просто як на Його Хрестителеві.[ii] Унікальний досвід Бога не дозволяв цьому пророкові закривати очі на речі, які були далекими від тих котрі подобалися Богові та були гідними людини. Відтак, у випадку з аморальним життям Ірода та його нової дружини Іродіади, Господній Предтеча заплатив найвищу ціну свідчення вірності Богові – власне життя.
Ірод Антипа та його родина
Ірод Антипа був сином жорстокого та сумнозвісного Ірода Великого від його четвертого шлюбу з самаритянкою Мальтаке (загалом Ірод Великий мав 10 дружин). Сам Ірод Антипа, після смерті батька був тетрархом Галилеї та Переї і був одружений на дочці набатейського царя Арети. Пізніше він захопився дружиною свого єдиноутробного брата Ірода Филипа  – Іродіадою (дочка Аристовула, внучка Ірода Великого), яка була племінницею і йому і його братові. Одружившись з дружиною брата Ірод Антипа порушив закони з книги Левіт 18:16 та 20:21.
То ж «чому Йоан так обурювався шлюбом Ірода Антипи з дружиною брата? Здається, не тільки тому, що такий шлюб вважався протизаконним і аморальним та подавав поганий приклад народу. Ірод успадкував честолюбну мрію свого батька: змусити євреїв визнати себе істинним царем. Сьогодні ми розуміємо, що в нього майже не було шансів, але тоді йому все здавалося можливим. Він завершив великий проект батька – відбудував Єрусалимський Храм, а з тих пір як Соломон за тисячу років до нього побудував перший Храм, дім Бога був тісно пов'язаний з царською владою.
Але тут Йоан Хреститель проголосив наступ іншого Царства. Хрещення і прощення гріхів підривало вплив Храму. Він обіцяв швидкий прихід Найсильнішого, який не мав нічого спільного з Іродом. Своїм слухачам він нагадував, що Ірод взагалі ні на що не може претендувати. Хіба Божий помазаник став би себе так вести? Хіба Месія може відібрати дружину у свого брата?
Зрозуміло що Ірод, і особливо Іродіада, та сама жінка, через яку розгорівся конфлікт, були дуже незадоволені. Тоді Ірод був в достатній мірі юдеєм, щоб знову і знову прислухатися до слів Йоана, розриваючись між обуренням стосовно викриття його особи та незрозумілою потребою слухати пророка. А потім настав день свята і бенкету, щедрої випивки і горезвісного вульгарного танцю, поспішних обіцянок і – похмурий кат робить свою справу. Царства світу цього постійно претендують на те, щоб стати Царством Божим, але ті, хто викриває такі претензії, несуть на собі гнів володарів, які відчувають, що їх влада не поширюється на таких викривачів.»[iii]
В одному з євангельських сюжетів Ісус попереджав учнів проти закваски Іродової (Мк 8:15) та закваски фарисейської, коли йому донесли що Ірод хоче його вбити (Лк 13:31).  В Євангелії від Луки 13:31-32 Ісус називає Ірода Антипу словами «той лис». Також в Луки 23:6-16 читаємо, що Ірод-Антипа був присутній в Єрусалимі в часі Страстей Ісуса, і навіть зрадів коли Ісуса привели перед нього, оскільки сподівався побачити від Ісуса якесь чудо, але Спаситель відмовився з ним говорити…  Пройшло заледве кілька років, і за це ненаситне бажання влади Ірод поплатився – піддавшись на намову Іродіади він поїхав до Риму просити титулу царя, проте Ірод Агрипа I (син вбитого сина Ірода Великого – Аристовула) передав листа  про його змову з парфянами і його вислали в Лугундум (теперішній Ліон).[iv]
Зв'язок з іншими біблійними мотивами та сьогоденням
Цей євангельський текст є особливим на багатьох рівнях: богословському, історичному, суспільному, тощо. Тут дуже виразно можна побачити справжню долю пророка, який повинен промовляти в Божому імені та бути сумлінням для свого середовища.
Дуже багато старозавітних подій віднаходять у цій розповіді своє відображення. Відразу відчувається подібність до конфлікту пророка Іллі з царем Ахавом та його дружиною-язичницею Єзавеллю (1 Цар 21). Також видно зв'язок з безрозсудною клятвою судді Єфти, котра в результаті призвела до страшної трагедії цілком невинної особи – смерті його власної дочки (Суд 11:29-40). Є певні алюзії і на мотиви з історії про Естер, яка в часі бенкету витягнула з царя обіцянку «віддати навіть половину царства» (ідома, яка вказує на готовність задовільнити будь-яке прохання) в Ест 1:1-22; 2:9; 5:3. І навіть героїня Юдита котра звабивши царя, обезголовила сп’янілого Олоферна (Юдити 13:1-10), а потім винісши в мішку його голову показала її посеред зборів Ізраїля (Юдити 13:14-16), в сучасної людини викликає природні тривожні запитання.[v]
Цією історією Марко показує, що очікувало Ісуса, а також унаочнює, що Ірод не виказує жодних ознак покаяння. Якщо Ісус прямо зіштовхнеться з власть імущими, історія повториться.
Загалом кажучи, дії Ірода щодо Йоана та подальші роз’яснення справжньої причини Іродового бажання побачити Ісуса й довідатися, хто Він, – у Лк 13:31 (щоб убити) та Лк 23:8 (сподівався якогось чуда від Нього) – гостро увиразнюють дуже негативну свідомість цієї особи, як рівно ж і  негативну мету якихось його духовних пошуків.[vi]

Ірод більше переживає за висловлену у сп’янілому стані клятву та ґонір перед зібраними гостями ніж за життя пророка. Готовність пожертвувати іншими тільки щоб підтримати цей же ж ґонір, престиж та владу, залишається однією з найбільших спокус для осіб, які посідають важливе становище чи владу.[vii]
Текст Євангелія піднімає багато інших етичних питань.  Хоча світ Ірода та його двору є доволі чужим для сучасної людини, деструктивні рушійні сили неналежної сексуальної поведінки та політики з позиції сили, залишаються дуже суттєвою складовою людського життя. Відтак, історія Йоана Хрестителя демонструє нам, як правда та справедливість стають жертвами в таких ситуаціях.[viii]
Світ в якому ми живемо, має безліч прикладів в яких вже цілком інші особи наслідують поведінку осіб згаданих в сьогоднішній Євангелії – й не треба забагато ламати собі голову, щоб побачити головне послання сьогоднішнього читання – ці ролі є, або – виразно позитивні, або – виразно негативні. Щоб бути справжніми учнями Ісуса та гідними носіями Божого образу, а відтак і дітьми Божого Царства, ми покликані кожного дня робити дуже чіткий вибір подібний до того, який зробив Йоан Хреститель…



[i] Metzger B.M. The New Testament: Its Background, Growth and Content (3rd ed.). New York: Abingdon Press 2003, - P.129-131
[ii] R. H. Gundry, Commentary on the New Testament. Verse-by-Verse Explanation with A Literal Translation, Baker Academic 2010, - P. 352
[iii] N. T. Wright, Mark for Everyone (The New Testament for Everyone), Westminster John Knox Press, Kindle Edition, - P. 75-76
[iv] B. M. Metzger, The New Testament: Its Background, Growth and Content (3rd ed.), - Р. 32
[v] P. Perkins, The Gospel of Mark: Introduction, Commentary, and Reflections (The New Interpreter’s Bible, 8), Nashville 1995, - P. 598
[vi] Детальніше на цю тему можна прочитати в о. Ю. Щурко «Термін ζητέω в Євангелії Св. Луки: лінгвістично-екзегетичні студії», Opole, OBT 2016, с. 169-184
[vii] P. Perkins, The Gospel of Mark: Introduction, Commentary, and Reflections, - P. 599
[viii] ibid, - P.599

Немає коментарів:

Дописати коментар