пʼятниця, 12 травня 2017 р.

Неділя Самарянки (Йо 4:5-42).

Отож прибув він до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, неподалеку поля, наданого Яковом синові своєму Йосифові. 6. Там і криниця Яковова була. Натомився з дороги Ісус, тож і присів біля криниці; було ж під шосту годину. 7. Надходить же жінка з Самарії води взяти. Ісус до неї каже: «Дай мені напитися.» 8. Учні ж його пішли були до міста харчів купити. 9. Отож каже до нього жінка самарянка: «Юдей єси, а просиш напитися в мене, жінки самарянки?» Не мають бо зносин юдеї з самарянами. 10. Ісус у відповідь сказав до неї: «Була б ти відала про дар Божий, і хто той, що каже тобі: Дай мені напитися, то попросила б сама в нього, а він дав би тобі води живої.» 11 . Мовить до нього жінка: «Ти й зачерпнути не маєш чим, пане, а й криниця глибока, - то звідкіля б у тебе вода жива? 12. Чи більший ти за батька нашого Якова, що дав нам криницю оцю, і сам пив з неї, а й сини його ще й товар його?» 13. А Ісус їй у відповідь: «Кожен, хто оту воду п'є, знову захоче пити. 14. Той же, хто нап'ється води, якої дам йому я, - не матиме спраги повіки. Вода бо, що дам йому я, стане в ньому джерелом такої води, яка струмує в життя вічне.» 15. Говорить до нього жінка: «То дай мені, пане, тієї води, щоб не мала я більше вже спраги та й не ходила сюди черпати.» 16. «Піди ж, - мовить до неї, - позви чоловіка свого та й повертайся сюди.» 17. Озвалася жінка та й каже йому: «Нема в мене чоловіка.» «Добре єси мовила - відрік їй, - Не маю чоловіка! 18. П'ятьох бо мала єси чоловіків, та й той, що тепер у тебе, - не чоловік він тобі. Правду мовила єси.» 19. А жінка й каже до нього: «Бачу, пане, - пророк ти. 20. Батьки наші на оцій горі поклонялися, ви ж говорите - в Єрусалимі, мовляв, місце, де поклонятися треба.» 21. Ісус до неї: «Повір мені, жінко, - час надходить, коли ані на оцій горі, ані в Єрусалимі будете ви поклонятись Отцеві. 22. Поклоняєтесь ви, не знавши кому. А ми поклоняємося, знавши кому. Від юдеїв бо й спасіння. 23. Та надійде час, - ба, вже й тепер він, - що справжні поклонники Отцеві кланятимуться у дусі й правді. А таких поклонників і шукає собі Отець. 24. Бог - Дух. Ті, що йому поклоняються, повинні у дусі й правді поклонятися.» 25. Жінка й каже до нього: «Відаю, що має прийти Месія, чи то Христос. А прийде, то все і звістить нам.» 26. А Ісус їй: «То я, що говорю з тобою.» 27. Тоді надійшли його учні і дивувалися, що розмовляє він з жінкою. Не спитав, однак, ані один: «Чого хочеш від неї, або: Чому розмовляєш із нею.» 28. Жінка ж покинула свій глечик, побігла в місто та й каже людям: 29. «Ідіть но і подивіться на чоловіка, що сказав мені все, що я робила. Чи, бува, не Христос він?» 30 . І вийшли з міста й подалися до нього. 31 . А учні тим часом заходилися просити його, кажучи: «Їж лишень, Учителю.» 32 . Він же їм: «Їстиму я їжу, незнану вам.» 33. Учні тоді заговорили один до одного: «Може хтось йому приніс їсти?» 34. «Їжа моя, - каже до них Ісус, - волю чинити того, хто послав мене, і діло його вивершити. 35. Чи ви ж не кажете: «Ще чотири місяці, і жнива настануть. А я вам кажу: Підведіть очі ваші та й погляньте на ниви, - вони вже для жнив доспіли. 36. Вже і жнець бере свою нагороду, плоди збирає для життя вічного, - щоб сіяч із женцем укупі раділи. 37. Правильна й приказка до цього: Один сіє, а жне хтось інакший. 38. Послав же і я вас те жати, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.» 39 . Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». 40. Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там. 41. Та й багато більше увірували з-за його слова. 42. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду він - світу Спаситель.»
Кожен уривок Євангелія від Йоана містить глибини для розуміння таїнства Божої любові та нового творіння завдяки Страстям та Воскресінню Ісуса. Про кожен з цих уривків можна говорити або дуже багато, або просто обмежитися кількома напрямними тезами. Відтак з огляду на формат блогу та бажання ефективності для тих хто відкриває Писання досить часто, а то й кожного дня, сьогодні обмежуся кількома тезами.
          Перший важливий акцент. Біля колодязя в Самарії Ісус починає розмову з однією жінкою. Євангелист зауважує, однак  що «не мають бо зносин юдеї з самарянами» (Йо 4:9). Колись представники одного народу, тепер дуже по різному дивляться на Бога та Його роль в їхній історії, Св. Писання, а також як і де слід поклонятися Богові. Ісус перший починає розмову, й слідкуючи за розповіддю Євангелія ми бачимо, що крига потрохи кресне, й відтак не тільки діалог, але й щира розмова, стають цілком можливі. Тобто, Йоан демонструє, що там де здавалося б не має жодних шансів на примирення, воно можливе, якщо там є присутній Ісус… Іншими словами, якщо учасники діалогу готові до щирості, й не пробують вживати Бога як інструмент для поширення своїх ідеологій, на кшталт якихось химерних «руських мірів», тоді Він може зцілити навіть дуже глибокі рани.
          Другий акцент історії. Христос єдиний дозволяє нам «винести на світло» наші проблеми, як також і «скелети з наших шаф» не принижуючи нас, а дозволяючи пережити життєдайне звільнення та зцілення серця. Жінка-самарянка потрохи відкриває своє життя й настільки відчуває полегшення, що біжить до міста й перебуваючи під сильним враженням запрошує городян зустрітися з Ісусом.
          Й в кінці третій і останній акцент. Саме ця зустріч жінки та мешканців міста з Ісусом та їх пережитий досвід є ключовими в цьому уривку. Переживши глибоку зустріч з Ісусом, жінка біжить і ділиться цією радістю з іншими. В результаті, вражені її свідченням «Численні ж самаряни з того міста увірували в нього з-за слів жінки, яка посвідчила: «Сказав мені все, що я робила». 40. Тож коли прийшли до нього самаряни, то просили, щоб лишився в них. Він і лишився на два дні там» (4:39-40). Відтак час проведений з Ісусом приносить свої ще більш чудові плоди: «Багато більше увірували з-за Його слова. 42. Жінці ж вони сказали: «Віруємо не з-за самого твого оповідання - самі бо чули й знаємо, що направду Він - світу Спаситель» (4:41-42).
          Сьогодні як і впродовж 2 000 років історії Церкви Бог в Ісусі шукає зустрічі з кожною людиною для того, щоб полегшити тягарі її життя та подарувати життєдайне зцілення. Для Нього не існує нічого неможливого, і навіть в найбільш заплутаному житті, можна навести порядок, якщо бути з Ним максимально відвертим. Відтак досвід справжньої зустрічі з живим Ісусом наповнить наше життя таким змістом та радістю, що ми будемо готові постійно ділитися цією радістю з іншими. Без цієї зустрічі, – або через Його Слово, або через Прийняття Євхаристії, –  неможливо пізнати Хто Він такий, віднайти справжній мир, а відтак радісно свідчити іншим. Просто чуток про Нього, та розповідей інших людей замало. Ісус хоче особистих стосунків з кожним, -  бо тільки вони змінюють життя та відкривають горизонти майбутнього.
Бог Біблії не має внуків. Він має тільки дітей – тих, які народжуються з води і Духа, через Хрещення та Миропомазання, через особисту зустріч та глибокий досвід. Замало просто почути про Бога від когось. Сьогодні жінка-самарянка запрошує кожну людину до особистої зустрічі з Тим, котрий завжди знімає з плечей навіть найважчі тягарі та випростує найзаплутаніші стежки життя.
P.S. Інші мої думки про цей уривок Євангелія є за наступним посиланням:

Немає коментарів:

Дописати коментар