пʼятниця, 25 січня 2013 р.

34-та неділя після Зіслання Св. Духа. Розмова Ісуса з багатим управителем (Лк 18, 18 - 30).

18 . Один знатний спитав Ісуса: «Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» 19 . А Ісус озвавсь до нього: «Чому мене звеш благим? Ніхто не благий, хіба один Бог. 20 . Ти заповіді знаєш: не перелюбствуй, не вбивай, не кради, не свідкуй ложно, шануй свого батька і матір.» 21 . Той же відповів: «Все це я зберіг змалку.» 22 . Почувши те Ісус, сказав до нього: «Одного ще тобі бракує: продай усе, що маєш, і роздай бідним, і будеш мати скарб на небі; тоді прийди і йди слідом за мною.» 23 . Почувши це, той засмутився вельми, бо був дуже багатий. 24 . Глянув Ісус на нього й мовив: «Як тяжко тим, що багатства мають, увійти в Царство Боже! 25 . Легше пройти верблюдові крізь вушко в голці, ніж багатому ввійти в Царство Боже.» 26. А ті, що слухали, сказали: «Хто ж тоді може спастися?» 27 . Він відповів: «Неможливе в людей, можливе є в Бога.» 28 . Тоді Петро промовив: «Ось ми покинули, що в нас було, і пішли за тобою.» 29 . Ісус сказав їм: «Істинно кажу вам: Нема такого, що кинув би дім чи жінку, чи братів, чи дітей задля Божого Царства, 30 . і не отримав би багато більше за цього часу, а в наступнім віці життя вічне.»
Уривок Лк 18, 18 – 30 складається з двох головних частин: розмови (обміну думками) Ісуса з молодим управителем (18, 18 – 23) та коментаря до цієї розмови (18, 24 – 30).  Деякі думки з приводу цього уривку я вже висловив 28 грудня 2012 (30-та неділя після Зіслання Св. Духа) і їх можна прочитати на цьому блозі. Сьогодні хочу додати лише кілька слів основаних на одному з моїх улюблених коментарів на Євангеліє від Луки (Bock, Darrell L.: Luke Volume 2: 9:51-24:53. Grand Rapids, Mich. : Baker Books, 1996 (Baker Exegetical Commentary on the New Testament)  в цьому коментарі врешті, можна знайти багато більше думок  на цей чудовий уривок Євангелія.
Ретельний аналіз уривку показує його дуже чітку контрастність. Бути учнем Ісуса, вручити своє життя Богові, – це не просто гарні слова, але щось дуже серйозне. Багатий правитель думав, що посвятив своє життя Богові та що міг заробити Божу прихильність на основі добрих учинків. Він був певен, що дотримувався Божих заповідей. Ісус пропонує йому виклик, який показує реальний стан його серця. Цей спланований виклик показує, що Бог насправді не був на першому місці у його серці – продати все, роздати виручені гроші бідним – є понад його сили. Навіть не зважаючи на обіцянку нагороди з неба, правитель воліє мати земні багатства, що й спонукає Ісуса до міркувань, які відштовхуються від вибору правителя. На думку Ісуса, багаті мають труднощі з входженням в Царство Боже, оскільки їм дуже важко полишити фальшиву безпеку, яка вибудовується в їхньому серці через володіння певним багатством.
Це зауваження Ісуса в свою чергу шокує апостолів, які вважають, що багатство є знаком Божого благословення. Таким чином виникає питання: хто ж тоді може спастися? В результаті Ісус наголошує, що людина не може спасти сама себе, але Бог має силу зробити те, що по-людськи вже не є можливе. Тоді Петро зауважує, що апостоли залишили все щоб слідувати Його закликові, й Ісус у відповідь запевняє, що ті які поставили Бога на перше місце не втратять своєї нагороди. Учні зробили те, чого не зміг зробити управитель.
Урок цієї перикопи вказує на фундаментальний принцип, який формує поведінку учня Ісуса: бути учнем – означає ставити Бога на перше місце, – саме це приносить благословення. Це включає в себе також визнання в дитячій довірі потреби покладатися на Бога. Вічне життя є результатом саме такої довіри. Ніхто не може покладатися на багатства, або свої праведні діла. Кожен радше є запрошений визнати Бога та відповісти довірою на Його заклик. Багатий правитель цього робити не буде, а учні вже зробили. Дві лінії поведінки в цьому євангельському уривку зображують два типи людей. Звідси сам уривок запрошує читача (слухача) подумати над своїм власним вибором. Чи ми  в щоденному житті покладаємося на себе і своє майно (також знайомства і т. д.), чи ми довіряємо Богові?
Уривок Євангелія цієї неділі підкреслює унікальну Божу доброту до тих, які відповідають на Його запрошення. Чисто по-людськи дуже багато речей виглядає не можливими. Ісус це знає. Проте він запевняє, що в Бога всі ці речі стають можливими.
Дехто з екзегетів називає цю євангельську розповідь «історією розпізнання»  поки багатий управитель розмовляє з Ісусом, він щось дізнається про себе. Наскільки Ти і я  щодня маємо відвагу відверто говорити з Ісусом читаючи Євангеліє, ставити Йому запитання та почувши Його відповіді, відповідати на Його запрошення?

Немає коментарів:

Дописати коментар