11 . Одного
разу, простуючи до Єрусалиму, Ісус проходив між Самарією і Галилеєю. 12 . Коли
він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли
здалека. 13 . Вони піднесли голос і казали: «Ісусе, Наставнику, змилуйся над
нами!» 14 . Побачивши їх, він промовив: «Ідіть та покажіться священикам.» І
сталось, як вони йшли, очистилися. 15 . Один же з них, побачивши, що видужав,
повернувся, славлячи великим голосом Бога. 16 . І припав лицем до ніг Ісуса,
почав йому дякувати. Він був самарянин. 17 . Озвавсь Ісус і каже: «Хіба не
десять очистилось? Де ж дев'ять? 18 . І не знайшовся між ними, щоб повернутись,
Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?» 19 . І він сказав до
нього: «Встань, іди: віра твоя спасла тебе.»
Сьогодні хочу написати кілька слів про три маленькі
речення, які мене по особливому торкають: «15.
Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом
Бога. 16 . І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин»
(Лк 17, 15 – 16).
«Побачивши, що
видужав». Господь обдаровує кожну людину. Найбільшим незбагненним даром є
таїнство життя. Кожен у своєму житті на додаток отримує незчисленну кількість
дарів і кожного Бог щодня по особливому торкається. Проблема полягає в тому, що
часто ми не усвідомлюємо ні грандіозності дару життя, ні Божої присутності у
цьому житті, ні Його постійної діяльності. Багато речей нам видаються самозрозумілими,
належними та звичайними. Вимучений хворобою та відкиненням людей прокажений
побачив дію Бога в Ісусі в своєму житті...
«Повернувся,
славлячи великим голосом Бога. 16 . І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому
дякувати». Поява Ісуса в житті
прокаженого та дія Божого Слова назавжди перевернула його життя. До тепер він
кричав тільки тоді коли наближалися люди, щоб попередити їх про те, що поруч
він – хворий на небезпечну хворобу, тож усі мали триматись на безпечній
відстані. До моменту зустрічі з Ісусом, його крик був криком відчаю сповненого
болем. Тепер це є радісний крик прослави Бога, вияв поклоніння і подяки.
Центром християнського життя є Євхаристія – подяка
Отцеві через Ісуса у Святому Дусі «за всіх і за все». В ширшому сенсі
Євхаристія не повинна закінчуватися відпустом на Літургії. Подяка Богові у
Христі, з Христом та через Христа повинна виробити в нас Євхаристійну поставу
за «всіх і за все» – за людей яких любимо чи не любимо, за приємне радісне і
бажане та за сумне, прикре і не бажане. Через кожну особу і кожну подію Господь
нас чогось навчає і по особливому промовляє навіть тоді, коли це здається
найменш ймовірним чи зрозумілим. Пишучи до спільноти в Солуні, яка прийняла Боже слово та свідчила Христа серед
численних утисків (пор. 1 Сол 1, 6 – 7) апостол Павло просить: «За все
дякуйте!» (1 Сол 5, 18).
«Він був
самарянин». Для ізраїльтянина –
самарянин означає чужий, той хто не правильно думає та вірить. В очах Ісуса це
чоловік, який терпить, вміє бачити, славити Бога та дякувати…
Наскільки ми здатні дивитися на світ через призму
Євангелії, щоб кожного дня наново вчитися бачити, прославляти та дякувати?
Немає коментарів:
Дописати коментар