субота, 10 листопада 2012 р.

23-тя неділя. Зцілення Гергесинського біснуватого (Лк 8, 26 - 39).

         Точне розташування місця,  де відбулося чудо, визначити важко через різний правопис в окремих манускриптах: мова йде про Гергесинську, Герасинську чи Гадаринську землі. Серед цих трьох різних місцевостей з огляду на географічні особливості здається, що саме Гергесинська земля, через її печери та стрімкі урвища в східній частині Галилейського озера, найбільше відповідає розповіді Луки.
         В Євангелії Луки вже згадувалося про те, як Ісус виганяв демонів (
4:31–37, 41; 6:18). Ця ж історія є чітким увиразнюванням спроможностей Ісуса – ми бачимо екзорцизм багатьох демонів з однієї людини. Сила, яка є в Ісусі перемагає кожну з супротивних сил представлених в чотирьох чудесах в Луки 8:22–56: всі сили – природа (буря на озері), демони (Гергесинський біснуватий), хвороби (жінка хвора на кровотечу) та смерть (дочка Яіра), – які вважаються сильнішими від людини і протистоять Богові як суперники відносно Його сили, – є представлені безпомічними та слабкими в цій частині Євангелія. Розповідь Луки дуже промовисто засвідчує – зв'язок з Ісусом приносить безпеку.

          Один з богословів (Liefeld) відзначає сім характеристик одержимості демонами:  (1) байдужість до власної гідності виявлене через оголення, (2) соціальна ізоляція, (3) відмова від елементарного при хистку, (4) демонічне визнання божественності Ісуса, (5) демонічний контроль мови, (6) крики,  (7) надзвичайна сила. В равіністичномуЮдаїзму перелік ознак одержимості був трохи простіший: блукання в ночі, проведення ночей на могилах, розривання власної одежі та руйнування всього, що людині дали. Жодна з цих рис окремо, але тільки їх комбінація були свідченням одержимості – страшної трагедії в житті людини. Лука розповідає, що Ісус дуже спокійно у всіх випадках дає раду з тим, що з людської точки зору є непереборним. Більше того, євангеліст показує, що  місія Ісуса стосується кожної людини, оскільки багато нюансів присутніх в цьому детальному описі події вказують на те, що все відбувається на території де жили язичники (ім’я демона; нечистий спосіб життя серед гробів; випасання свиней, яких євреї не їли і не вирощували; звертання до Ісуса, як до Сина Всевишнього Бога). Таким чином для Луки важливо є підкреслити, що Бог діє в Ісусі однаково для язичників та   євреїв.
           Люди цієї землі  виявляють страх, що визнає, але не приймає Божу присутність. Економічні причини стоять вище добра людини – ситуація дуже знайома для нашого часу й відлунює певним холодом, що засвідчує також про певного роду опанування на перший погляд нормальних людей.
             В кінці розповідь вказує на важливість особистого свідчення: звільнений чоловік хоче залишитись з Ісусом, проте  повинен піти до свого дому й розповісти всім, що зробив для нього Бог в Ісусі. Таким чином Ісус вказує, що найважливішим є свідчення, яке можна реалізувати в різний спосіб: одні покликані йти за Ним щоб розділити Його місійний спосіб життя, інші ж повинні йти до власного дому, щоб серед своїх найближчих чи знайомих, які можливо вже думають, що все знають про нас, а навіть повісили якісь ярлики, засвідчити нове життя, яке почалося в них після зустрічі з Ісусом.




Немає коментарів:

Дописати коментар