субота, 3 березня 2012 р.

Перша неділя Посту (Йо 1, 43 – 51).

Євангеліє цієї неділі (Йо 1, 43 – 51) слід розглядати в контексті довшого уривку Йо 1, 19 – 51, який зосереджений на двох взаємопов’язаних темах: ідентичності Ісуса та значенні апостольства.
Ідентичність Ісуса
Йоан Хреститель та перші учні Ісуса  свідчать про унікальну ідентичність Ісуса.  Йоан представляє Ісуса, як джерело спасіння світу (1, 29 – 31): спочатку ідентифікує Ісуса з традиційним образом – Агнець Божий (1,29), а потім доповнює своє свідчення центральним ствердженням Четвертого Євангелія: Ісус є Син Божий. Відтак надія на спасіння полягає у визнанні Ісуса як Сина Божого. Подібно як і в Пролозі Євангелія (1,1 – 18), до кінця першої глави євангелист багатьма способами представляє відносини Ісуса з Богом, як вирішальну категорію для розуміння того хто є Ісус (пор. 1, 18). Проте «Син Божий» не є єдиним христологічним титулом в першій главі  Йоана – послідовно перечитуючи цю главу  ми зустрічаємося з наступним переліком:
Агнець Божий, який світу гріх забирає (29);
 Син Божий  (34);
 Агнець Божий (36);
 Равві, – що в перекладі означає: Учителю (38);
 Месія, – що у перекладі означає: Христос (41);
 Той, про кого Мойсей у законі писав і пророки (45);
 Син Йрсифа з Назарету (45);
 Равві (49);
 Син Божий (49);
  Цар Ізраїлю (49);
 Син Чоловічий (51).
Чому є стільки титулів Ісуса? Кожен учень бачить, щось відмінне в Ісусі та свідчить на свій власний спосіб. Кожен з учнів прийшов до Ісуса з різними сподіваннями та потребами – один потребував учителя, інший Месію, ще інший сповнення Писання – і всі ці сподівання перетнулися в одній особі. Проте  сам Ісус запевняє, що жодне з  означень Його особи, яке давали учні повністю не відповідає на запитання: «Хто є Ісус»? Свідчення учнів є тільки початком; вони побачать більші речі. Образність, яка міститься в 1, 51(«Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.»), підказує, що реальність Бога в Ісусі перевершує традиційні категорії та титули. Всі титули в Йоана 1 потрібно читати через лінзи Прологу (1, 1 – 18), а звідси й через лінзи воплочення. Подібно як розвиватиметься розповідь Євангелія, так само й титули Ісуса з Йо 1 будуть переміщуватися, поширюватися, перетворюватися чи знаходити нове значення в Ісусових словах та діяннях, й цілковито покажуть свій сенс у його смерті та воскресінні. Це багатство титулів є водночас і застережливим і урочистим – воно перестерігає  читача не обмежувати Ісуса до заздалегідь сформованих категорій та сподівань, але навпаки – тримати очі відкритими для дивовижного Божого одкровення. Інколи, ми – сучасні християни, поводимося так ніби сказали останнє слово про Ісуса чи сформулювали остаточне означення Його особи. Це між іншим стає причиною дуже частих непорозумінь між нами самими. Наполягання на якісь одній характеристиці Ісуса тільки применшує Його особу, а всяка не примиренна абсолютність перешкоджає свіжому та живому закликові до свідчення та апостольства.
Значення апостольства.
         Перші слова, якими Ісус звертається до Филипа: «Іди за мною» (ακολουθει μοι). Окрім буквального значення ці слова (як і багато інших в богослов’ї Йоана – він завжди працює на двох рівнях) мають значення учнівства (8, 12; 10, 4, 27; 12, 26; 13, 36) й означають також наслідування, послух та довіру. Ці самі слова Ісус перед тим сказав і до інших апостолів (пор. 1, 37). Бути учнем Ісуса – означає бути поруч Нього, слухати Його, довіряти Йому та наслідувати Його.
В Йо 1, 45, читаємо що, Филип знаходить Натанаїла й свідчить йому про Ісуса, подібно як Андрій це зробив для Петра (пор. 1, 40). Його свідчення є живе, й походить з власного досвіду зустрічі з Ісусом. Филип свідчить кількома етапами. Спочатку ідентифікує Ісуса як того хто сповнює Писання (1, 45; пор. Лк 24, 27). Потім говорить про мниме людське походження Ісуса – Він Син Йосифа з Назарету (читачі Йоана знають, що не Йосиф є батьком Ісуса, але Бог; пор. 1, 14; 18; 34;). Останнє твердження Филипа впроваджує певну напругу, яка буде присутня до кінця: одні розпізнають в Ісусі божественне походження, інші бачитимуть у ньому тільки людину (6, 42; 7, 42).
         В Йо 1, 47 – 50 Ісус об’являється людині, яка сповнена скептицизму та сумнівів; подібна історія трапляється і з Томою вкінці євангелія (20, 24 – 29). Ісус хвалить Натанаїла, тому що він прийняв запрошення Филипа навіть тоді коли сумнівався. Щирість вірного сина Ізраїлю не залишається без нагороди – коли Господь дає зрозуміти Натанаїлові, що знає його серце, той у відповідь потрійно звеличує Його, як Учителя, Царя та Сина Божого (пор. 1, 49). Підсумкові слова Ісуса впроваджуються дуже особливим висловом: «Істинно, істинно кажу вам» (αμην αμην λεγω υμιν). Це подвійне «Амінь» у своєму Євангелії вживає тільки Йоан (аж 25 разів) для того, щоб загострити увагу й підкреслити, що зараз Ісус говоритиме щось дуже важливе. Звертаючись до Натанаїла Ісус об’являється також ширшій аудиторії слухачів: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як восходять та сходять на Сина Чоловічого» (1, 51). Цей вислів поєднує слова про сходження Сина Чоловічого в Дан 7, 13 та розповідь про драбину між небом і землею у сні Якова в Бут 28, 12. Тепер все це сповнюється в Ісусі – Він є  те «місце» та Син Чоловічий, в  якому небесне та земне, божественне та людське, вічне та тимчасове зустрічаються.
         Першими словами, які Ісус промовляє в Євангелії від Йоана, є слова звернені до перших учнів «Чого шукаєте?» (1, 38). Учні відповіли іншим запитанням: «Учителю, де перебуваєш?» (1, 38). Грецьке слово «перебувати» (μενω), окрім буквального значення, в Четвертому Євангелії має також богословське значення – стверджує, що відносини між Богом, Ісусом, Св. Духом та віруючими є постійними, а не спорадичними (1, 32, 33; 8,31, 35; 14, 10; 17; 15). Ісус не відповідає прямо, але  запрошує учнів словами «Прийдіть і подивіться» (1, 39), – щоб дати їм можливість самим знайти відповідь. Слово «дивитися» в Євангелії від Йоана означає бачити очима віри (1, 46; 6, 36; 9, 35 – 41; 14, 9). В Йо 1, 39 учні відповіли чітко: «Пішли, отже, і побачили, де перебуває, і того дня залишилися в Нього». Таким чином в історії представленій в Йо 1, 19 – 51 домінують дієслова: шукати, слідувати, бачити, перебувати, залишатися, знайти. Що, під час читання цього Євангелія, ці дієслова означають для нас сьогодні? На яку відповідь ми є здатні?



Немає коментарів:

Дописати коментар