Ніхто не засвічує світила, щоб його
вкрити посудиною або поставити під ліжко, а, навпаки, його ставлять на
свічнику, щоб ті, що входять, бачили світло. 17. Нічого бо нема захованого, що
б не стало явним, ані нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло.
18. Вважайте, отже, як слухаєте: бо хто має, тому дасться; а хто не має,
заберуть і те, що йому здається, нібито має.» 19. Мати його й брати прийшли
були до нього, та через народ не могли до нього доступитись. 20. Його
повідомили: «Мати твоя і брати твої стоять надворі, хочуть побачитися з тобою.»
21. Він же у відповідь сказав їм: «Мати моя і брати мої це ті, що слухають
слово Боже й його виконують.»
Сьогоднішнє
свято запрошує нас до споглядання тайни Божого діяння в історії. Західна та
Східна Церква в різний спосіб роздумували над подією прихід у світ Пречистої
Діви Марії. На Сході свято називається «Зачаття Пресвятої Богородиці святою
Анною». Взявши за основу текст з ІІ ст. відомий як Протоєвангеліє Якова,
східні отці роздумували над діянням Божого промислу в історії життя вже
старшого подружжя Йоакима та Анни, – подібно, як колись Авраам і Сара (батьки
Ісаака – пор. Бут 17:15–22) та Елкана й Анна (батьки пророка Самуїла – пор. 1
Сам 1), – вони не мали дітей. Кожна з цих старозавітних пар отримала дитя в
спосіб, який особливо виразно підкреслював, що життя є унікальним Божим даром й
відтак у Божому плані кожна особа має особливу місію. Це саме сталося і з
Йоакимом та Анною – після довгих молитов та років очікування, в них народилася
донечка Марія, котру вони з вдячності за надзвичайний Божий дар, в трирічному
віці дали на виховання при Єрусалимському Храмі, аж доки її не виповнилося
дванадцять.
Західна
Церква називає це свято «Непорочним зачаттям» – підкреслюючи тим самим, що
Марія – як Нова Єва (подібно як колись первісна Єва до гріхопадіння) була
непідвладна первородному гріхові. Присутність Бога наділяє святістю (Втор 7:6;
26:19; Єр 2:3). Відтак у Старому Завіті місце святині було відокремлене від
усього профанного – тобто було «святе» (Іс 11:9; 56:7; 64:10), а особливо Святеє Святих – місце у Храмі, в котрому
Бог був особливо присутній над ковчегом Завіту (пор. Вих 25:22). Писання каже,
що коли ми остаточно поєднаємося з Богом – гріх буде знищений назавжди (1 Йо 3:3–9; Одкр 14:5; 21:27). В певний момент Історії Спасіння, Марія стає величним «ковчегом
Нового Завіту» – через неї, після дев’ятьох місяців перебування у її лоні, «Бог
ставить свій намет посеред нас у плоті Ісуса» – саме таке значення грецького
тексту Йо 1:14 в перекладі на українську. Один новозавітній текст, котрий описує
події пов’язані з приходом Бога в людському тілі через Марію, особливо акцентує
на унікальності її особи називаючи її «благодатною»
– в євангелії від Луки читаємо, що «Ввійшовши до неї ангел, сказав їй: «Радуйся,
благодатна (κεχαριτωμένη /kecharitomene), Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (1:28). Грецьке
слово вжите ангелом на означення Богородиці (κεχαριτωμένη /kecharitomene) вказує на неї, як на особу, котра в особливий спосіб
благословенна Богом. У цій формі це дієслово вжите тільки один раз у Новому
Завіті, а в іншій формі вжите ще тільки один раз в посланні до Ефесян – тут
йдеться про особливу благодать котру християни отримують у Христі: «Він призначив нас наперед для себе на те,
щоб ми стали його синами через Ісуса Христа, за рішенням своєї доброї волі, 6.
на хвалу слави своєї благодаті, якою він обдарував (ἐχαρίτωσεν/ eharitosen) нас у любім своїм Сині.» (Еф 1:5–6).
Ідея особливого Божого діяння в житті
Марії є дуже близька для біблійного мислення – у Старому та Новому Завітах
можна знайти численні свідчення про святих людей, котрі були освячені чи
вибрані Богом, вже в лоні своїх матерів чи навіть далеко перед тим. Історія
Самсона в книзі Суддів 16:17 («і він (Самсон) відкрив їй свою душу й сказав
їй: «До моєї голови бритва ніколи не дотикалась, бо я від материнської утроби
посвячений Богові. Якби мене остригти, зникла б моя сила, і став би я, як інші
люди, малосильним.»), пророк Ісая 49:1,5 («Господь покликав мене від утроби…А тепер каже Господь, що сотворив мене
вже від утроби на те, щоб я був його слугою, щоб навернув Якова до нього та щоб
зібрав Ізраїля до нього, - бо я прославився в очах Господніх, і Бог мій - моя
сила.») та пророк Єремія 1:5 («Перш,
ніж я уклав тебе в утробі, я знав тебе; і перш ніж ти вийшов з лона, освятив я
тебе; пророком для народів я тебе призначив»), слова в книзі Йова 31:15,18
(«Хіба не той, що створив мене, створив і
його в лоні? Хіба ж не той самий сотворив нас в утробі? Таж я з мого дитинства плекав її, неначе батько, водив
її вже з лона матері моєї!»), вірші в окремих Псалмах – напр. 139:13-16 («Ти створив моє нутро, ти мене виткав в
утробі матері моєї. 14. Хвалю тебе, що сотворив мене так дивно; діла твої
предивні, ти душу мою знаєш вельми добре. 15. Кості мої не були сховані від
тебе, коли постав я таємничо, коли мене творено в землі глибоко. 16. Очі твої
бачили мої вчинки, усі вони записані у твоїй книзі; і дні, що ти мені
призначив, коли ані одного із них іще не було.»), а також слова про Йоана
Хрестителя в Євангелії від Луки 1:15 («бо
він буде великий в очах Господніх; не питиме ні вина, ні напою п'янкого, і
сповниться Духом святим вже з лона матері своєї»), як також слова Єлизавети
– матері Йоана Хрестителя в Луки 1:41,44 («І
як почула Єлисавета привіт Марії, здригнулася дитина в її лоні, і Єлисавета
сповнилася Святим Духом…Ось бо, як голос твого привітання залунав у моїх вухах,
дитина з радости здригнулась у моїм лоні.») – розповідають нам те, що в абсолютно
унікальний спосіб та значно більшій мірі відбулося в житті Марії.
Текст
читання Євангелія від Луки (8:16–21), котрий читаємо сьогодні, стверджує, що світло
Божої благодаті в житті праведних Йоакима та Анни, а також самої Марії, не було
закрите чи сховане – це світло освітило всю вселенну. Йоаким і Анна отримавши
від Бога у дар дитинку, вважали за найбільшу радість віддати її Йому ж на
виховання. Подорослішавши, вже сама Марія, не тільки не розтратила та не заховала плоди діяння особливої
Божої благодаті тільки для себе, але повністю віддавшись Божій волі, уможливила
воплочення Господа у людському тілі.
Богоотці
Йоаким та Анна, а також Пречиста Діва Марія, кожен у свій спосіб та відповідно
до міри Божої благодаті, примножили отримані ними дари в найповнішій мірі, а вірність
Богові завжди приносить благословення та нагороду (пор. Мт 25:29). Як пізніше
скаже сам Ісус: «Бо хто має, тому дасться»
(Лк 8:18). Своїм праведним та святим життям ці найближчі родичі Ісуса запрошують
усіх нас, що часто слухаємо Боже Слово – виконувати його (пор. Лк 8:19–21) й
таким чином увійти у велику родину Ісуса – Церкву, щоб разом бути світлом для
усього світу.
Використана література:
R. Brannan, Greek Apocryphal Gospels, Fragments
and Agrapha: Texts and Transcriptions. Bellingham, WA: Lexham
Press 2013
D. Armstrong, «The
Catholic Mary»: Quite Contrary to the Bible? Dave Armstrong 2010
S. Hahn (Ed.), Catholic
Bible Dictionary. New York; London; Toronto; Sydney;
Auckland: Doubleday 2009
Немає коментарів:
Дописати коментар