пʼятниця, 8 грудня 2017 р.

27 – ма неділя після Зіслання Св. Духа. Бог усіх запрошує на великий Бенкет (Лк 14:15 – 24).

Почувши це один із тих, що за столом сиділи, сказав до нього: «Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім.» 16. А Ісус озвавсь до нього: «Один чоловік справив вечерю велику й запросив багатьох. 17. Під час вечері послав він слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове. 18. Тоді всі вони однаково почали відмовлятися. Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе. 19. Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені. 20. А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти. 21. Повернувся слуга й розповів це панові своєму. Розгнівався тоді господар та й каже до слуги свого: Іди щоскоріш на майдани й вулиці міста й приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кульгавих. 22. Пане, - озвавсь слуга, - сталось, як ти велів, і місця є ще. 23. Сказав пан до слуги: Піди на шляхи та огорожі й наполягай увійти, щоб дім мій наповнився. 24. Кажу бо вам: Ніхто з отих запрошених не покуштує моєї вечері.»
Притча про великий бенкет в Лк 14:15–24  стає більш зрозуміла, якщо її читати в контексті довшого наративу Лк 12:49–14:24 – тут йдеться про важливість розуміння часу в якому живе Ізраїль: Месія вже посеред нас і хоч Його не приймають, благословення, яке Він пропонує ще наявне. Ця частина Євангелія є наповнена описом протистоянь між релігійними лідерами Ізраїлю та Ісусом, який гостро вказує їм на помилковість їхньої життєвої постави. Тема, яка виникає в розповіді про суботнє зцілення  хворого на водянку (Лк 14:1–6) та притчі про важливість вибирати найменш значне місце на гостині (Лк 14:7–14) знаходить свій розвиток у притчі про бенкет (Лк 14:15–24): у всіх випадках лідери Ізраїлю демонструють неправильну поведінку відносно слів та вчинків Ісуса. В притчі про запрошених на бенкет, Ісус дуже чітко дає зрозуміти – багато людей можуть втратити місце у Царстві через те, що ставлять інші пріоритети вище ніж відповідь на запрошення Господа. Іронія полягає в тому, що ті які шукали кращих місць на бенкетах та в синагогах, у най відповідальніший момент можуть не мати їх взагалі. Кілька наступних міркувань дадуть можливість краще зрозуміти суть цього уривку.
1.    Теми представлені в Лк 11:37–54 (промова проти поверховості в домі фарисея), Лк 13:6–9 (притча про безплідну смоківницю) та Лк 13:31–35 (повідомлення фарисеїв про Іродове намагання вбити Ісуса та пророцтво Ісуса про Єрусалим), ще більше увиразнюють суть притчі про бенкет – через своє безпечне та поверхове ставлення, фарисеї ризикують втратити благословення далеко не через брак запрошення. Уважно читаючи текст Луки можна помітити, що це останній раз коли євангелист згадує про те, що Ісус обідає з фарисеями. 
2.    Розмір бенкету та велике число запрошених («запросив багатьох») вказують на унікальну Божу щедрість спасіння, яке Він пропонує людям.
3.    Те, що чоловік послав «слугу свого сказати запрошеним: Ідіть, усе готове» вказує, що вони прийняли попереднє запрошення – інакше він не послав би слугу зі словами «Ідіть, усе готове».
4.    «Тоді всі вони однаково почали відмовлятися». Три приклади відмов демонструють мізерність та несерйозність причин відмови. «Перший йому сказав: Поле купив я, мушу піти на нього подивитись; вибач мені, прошу тебе», – так  ніби він не бачив поля перед тим, як його купував; чи треба ще раз було дивитися на поле і чи цього не можна було зробити після бенкету, якщо воно вже куплене? «Другий сказав: П'ять пар волів купив я і йду їх спробувати; прошу тебе, вибач мені.»,  – так ніби він не випробував їх чи не бачив їх перед купівлею, або це не можна було зробити після бенкету. «А інший мовив: Я одружився і тому не можу прийти», – в суспільстві, де переважала чоловіча культура, жоден мужчина, який поважав себе, не пропустив би запрошення на бенкет тільки через те, що він одружився; він не пішов, бо просто не хотів.  
5.     Царство не втратить своїх запрошених. Богобоязні, смиренні, голодні (пор. Лк 1:50–53), бідні, полонені, сліпі, пригноблені (пор. Лк 4:16–19), плачучі, зненавиджені, зганьблені, викинуті та збещещені людьми Сина Чоловічого ради (пор. Лк 6:20–23), а також язичники (пор. Лк 4:25–30; 20:9–19) з радістю увійдуть у нього.
6.    Деякі екзегети вважають, що основний розділ Євангелія від Луки запрошує до переосмислення змісту Второзаконня 1–26. Зокрема притча про запрошених на бенкет може інтерпретуватися як викриття та осудження зловживань богослов’ям книги Второзаконня та етикою «вибраности» – тобто відкинення думки, що благословення та прокляття  Второзаконня проявляються в здоров’ї та багатстві чи хворобі та бідності, які є свідченням праведності або гріховності людини (На жаль я і по сьогодні чую від деяких шанованих проповідників, що якщо ти хворий, –  маєш рак наприклад, – то це наслідок прокляття батьків і т. д. Таким завжди пропоную подумати над контекстом Второзаконня, темою Божественної педагогіки та поступовим дозріванням Ізраїлю, а також  суттю 18-ї глави книги Єзикиїла, як підкреслює, що кожен сам відповідає за свій гріх).
7.    Деякі екзегети вказують, що в притчі є важливий акцент на «вбогих, каліках, сліпих, кульгавих» (Лк 14:21),  про яких в книзі Левіт 21:17–23 говориться як про людей, які не можуть виконувати священиче служіння. Окремі тексти знайдені в Кумрані виключають таких «понівечених» людей з числа учасників есхатологічної священної війни та великого бенкету вкінці. Цією притчею, однак, Ісус відкидає такі думки, які тоді витали в народі, а сьогодні на жаль ще й далі витають в головах багатьох сучасних фарисеїв.
8.    Бенкет відбудеться не залежно від відповіді перших запрошених – затримки не буде й тому саме тепер є час, щоб ще раз подумати.
9.    В цій притчі Ісус предсталяє нам дві важливі істини: жодна людина не може увійти в Царство без запрошення Бога, як також жодна людина не може залишитися поза царством, як тільки через власне свобідне рішення. Людина не може сама себе спасти, але вона може сама себе засудити. Ці факти спонукають нас до термінової відповіді на запрошення Ісуса.
10.  Багато з присутніх на Божому бенкеті будуть тими людьми, яких ми найменше сподівалися побачити. Бог є доступний для тих, яких більшість відкидає. Дуже часто тільки відкинуті прихильно відповідають Богові. Учні Ісуса повинні шукати таких людей. Застереженнями фарисеїв Ісус також повчає нас. Сьогодні ми повинні бути готовими, щоб шукати Божих запрошених в найбільш невідповідних та на перший погляд, цілком несподіваних місцях.

P.S. Інші мої думки про цю притчу, є також на цьому блозі за наступним посиланням:  http://slovobozhe.blogspot.de/2011/12/14-15-24.html 

1 коментар:

  1. Отче, дуже цікаве запитання: відколи в неділю 27 читається євангеліє про запрошених, а не про оздоровлення згорбленої жінки?

    ВідповістиВидалити