Він сказав далі: «В
одного чоловіка було два сини. 12. Молодший з них сказав батькові: Тату, дай
мені ту частину маєтку, що мені припадає. І батько розділив між ними свій
маєток. 13. Кілька днів потім, молодший, зібравши все, подавсь у край далекий і
там розтратив свій маєток, живши розпусно. 14. І от як він усе прогайнував,
настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. 15. Пішов він і найнявся
до одного з мешканців того краю, і той послав його на своє поле пасти свині. 16.
І він бажав би був наповнити живіт світ стручками, що їх їли свині, та й тих
ніхто не давав йому. 17. Опам'ятавшись, він сказав до себе: Скільки то наймитів
у мого батька мають подостатком хліба, а я тут з голоду конаю. 18. Встану та й
піду до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе!
19. Я недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх
наймитів. 20. І встав він і пішов до батька свого. І як він був іще далеко,
побачив його батько його й, змилосердившись, побіг, на шию йому кинувся і
поцілував його. 21. Тут син сказав до нього: Отче, я прогрішився проти неба й
проти тебе. Я недостойний більше зватись твоїм сином. 22. А батько кликнув до
слуг своїх: Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку
перстень і сандалі на ноги. 23. Та приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо,
веселімся, 24. бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся. І
вони заходились веселитися. 25. А старший його син був у полі; коли ж він,
повертаючись, наблизився до дому, почув музику й танці. 26. Покликав він одного
із слуг і спитав, що воно таке було б. 27. Той же сказав йому: Брат твій
повернувся, і твій батько зарізав годоване теля, бо знайшов його
живим-здоровим. 28. Розгнівався той і не хотів увійти. І вийшов тоді батько й
почав його просити. 29. А той озвався до батька: Ось стільки років служу тобі й
ніколи не переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи
козеняти, щоб з друзями моїми повеселитись. 30. Коли повернувся цей син твій,
що проїв твій маєток з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля. 31.
Батько ж сказав до нього: Ти завжди при мені, дитино, і все моє - твоє. 32. А
веселитись і радіти треба було, бо оцей брат твій був мертвий і ожив, пропав
був і знайшовся».
Притча
про «Милосердного батька» (15:11–32) разом з притчею про «Заблукану вівцю» (15:4–7)
та «Загублену драхму» (15:8–10), заповнюють цілу 15-ту главу в Євангелії від Луки
– з огляду на унікальні образи Бога, представлені
в усіх 3-х притчах, її називають «Євангелієм в Євангелії».
Всі
три притчі звернені до зарозумілих праведників, які нарікали на Ісуса, що «Цей грішників приймає і їсть разом з ними.»
(Лк 15:2).
Молодший син.
Його
поведінку характеризують дві семантичні лінії.
Перша. За життя Батька («щось ти
задовго живеш батьку!»), син просить свою частку маєтку; зібравши все,
подається якомога далі від батька (у край далекий) і там розтрачує свій маєток,
живучи розпусно. Прогайнувавши усе, почав так бідувати, що дійшов до крайньої межі – найнявся
пасти свині (нечисті тварини для євреїв). Ця лінія провадить до низу.
Друга. Опам'ятавшись, усвідомлює, що
навіть наймити у домі його батька мають подостатком хліба, а він конає з
голоду. Вирішує встати і рухатися назад – вибиратися з цього багна, але водночас
усвідомлюючи зухвалість та ганебність свого вчинку, навіть не мріє про те, щоб
його прийняли як сина: «Встану та й піду
до батька мого і скажу йому: Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе! 19. Я
недостойний більше зватися твоїм сином. Прийми мене як одного з твоїх наймитів».
Рішення не залишається просто доброю
постановою: «І встав він і пішов до
батька свого. Отче, я прогрішився проти неба й проти тебе. Я недостойний більше
зватись твоїм сином». Ця лінія провадить догори, – хоча син і не надіється
на попередній статус.
Батько.
Батько постійно чекає і
виглядає сина, – інакше важко пояснити чому «як він був іще далеко, побачив його батько його й, змилосердившись,
побіг, на шию йому кинувся і поцілував його». Реакція батька окреслена
словом «змилосердився» (гр. ἐσπλαγχνίσθη – пасивний стан 3-ї
особи однини, вказує на Бога як підмет дії; Лука ще 2 рази вживає це слово в
7:13 та 10:33), яке
означає найвищий ступінь співпережиття та солідарності з іншою особою. Він настільки «зачекався» свого сина, що як
юнак біжить йому на зустріч, кидається на шию, цілує та на «одному диханні» наказує
слугам: «Притьмом принесіть найкращу
одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги. 23. Та
приведіть годоване теля і заріжте, і їжмо, веселімся, 24. бо цей мій син був
мертвий, і ожив, пропав був, і знайшовся.». Цю останню фразу «бо цей мій син був мертвий, і ожив, пропав
був, і знайшовся» Батько повторить ще раз – тоді коли старший син не схоче
радіти та веселитися з приводу повернення молодшого брата, тим самим
підкреслюючи суть повернення – був мертвий через гріх та ожив повернувшись до
життя гідного сина; пропав відійшовши від Батька в далекий край і знайшовся
повернувшись до отчого дому.
Старший син.
Почувши що молодший повернувся
живий-здоровий та що з цього приводу батько справляє бенкет, старший брат «розгнівався
і не хотів увійти». Великодушність та милосердя Батька, в старшому сині
пробудили ревність, жаль та розчарування, які вилилися в гірких докорах: «Ось стільки років служу тобі й ніколи не
переступив ні однієї заповіді твоєї, і ти не дав мені ніколи козеняти, щоб з
друзями моїми повеселитись. Коли повернувся цей син твій, що проїв твій маєток
з блудницями, ти зарізав для нього годоване теля». Життя поруч з Батьком не
стало для нього нагодою, щоб стати подібним до Нього… Так, фізично, на зовні,
формально, – він ніколи не відійшов. Але
чи був по справжньому близько?
Добра Новина
Серед
нас дуже багато молодших і старших братів
– одному Богові відомо, котрих більше. «Старші» брати, як «порядні люди» не
завжди мають вирозуміння, терпеливість чи готові на великодушність стосовно «молодших».
Цілком можливо, що кожен з нас в різні періоди життя, в тій чи іншій мірі,
перебуває в ролі молодшого чи старшого брата. Але не зважаючи на всі труднощі та перипетії
життя, важливо не забувати, що ми маємо спільного Батька, милосердя і любові
котрого, вистачить для всіх. Дуже різні дороги життя братів, можуть перетнутися
в оселі Батька. Саме обійми Отця – це місце зцілення для одних і других.
Великодушність і милосердя Бога, котрий терпеливо чекає, бачить з далека та завжди
вибіжить на зустріч, щоб поцілувати, кинутись на шию і радіти нашим поверненням
– і є Доброю Новиною для мене і для тебе, – не залежно від того, чи ми відійшли
в далекий край чи просто формально перебуваємо поруч.
P.S. Інші мої думки про цю притчу, є
на цьому блозі за наступним посиланням:
Немає коментарів:
Дописати коментар