1 . Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що
Ісус робив та що навчав від початку 2 . аж до дня, коли вознісся, давши Святим
Духом накази апостолам, яких собі вибрав. 3 . Він показував їм себе також у
численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і
розповідаючи про Боже Царство. 4 . Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними,
він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене
чули; 5 . бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим
Духом. 6 . Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову
відбудуєш Ізраїлеві царство?» 7 . Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і
пору, що їх Отець призначив у своїй владі. 8 . Та ви приймете силу Святого
Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та
Самарії й аж до краю землі.» 9 . І сказавши це, коли вони дивились, знявся
угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. 10 . І як вони дивилися пильно на
небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі 11 . і сказали:
«Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був
взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.» 12 .
Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько
Єрусалиму - день ходи в суботу. 13 . Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де
вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей
і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14 . Всі вони пильно й
однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з
його братами.
Контекст та значення Празника
Св. Лука завершує перший том своєї розповіді про Господа нашого Ісуса
Христа розповіддю про Його вознесіння на небо (Лк 24, 50 – 53; пор. також Мк 16, 19 – 20). З ціє ж події він починає свій другий том, який
відомий нам під назвою "Діяння апостолів" і в якому міститься
унікальне свідоцтво про те, що відбулося з християнським рухом після вознесіння
Ісуса (Дії 1,1 – 2).
У своїй відомій книжці "Ісус з
Назарету" Папа Венедикт XVI так пояснює значення Вознесіння: "У
вознесінні Ісус йде не кудись до далеких небесних світил, а входить у
спільність життя і влади з живим Богом, у стані вищості Бога понад усяким
простором. Тому він не "пішов геть", але завдяки самій Божій
могутності завжди присутній тепер з нами і для нас. У прощальних промовах
Євангелія від Йоана Ісус саме це говорить своїм учням: "Відходжу і до вас
повернуся"(Йо 14, 28). У цьому стихові подиву гідно виражено своєрідність
"відходу" –
одночасно він є "приходом", і цим інтерпретовано таїнство хреста,
Воскресіння і Вознесіння. Його відхід є якраз таким приходом, новим способом
близькості, тривалої присутності, як Йоан показує радість, про яку ми чули в
Євангелії від Луки. Оскільки Ісус є біля Отця, Він не є далеко, але близько від
нас. Тепер він вже не в одному окремому місці світу, як перед Вознесінням,
тепер у своїй могутності, що перевершує для усіх усякий простір, Він присутній
поруч з усіма і йому моляться всі – протягом цілої
історії –
і в усіх місцях"[i].
Ще далі Святіший Отець продовжує:
"З подією Вознесіння "минув старий спосіб людського співбуття і
зустрічей. Тепер Ісуса можна діткнутися тільки в Отця, тільки піднімаючись. З
Отця, у спільності з Отцем, Він нам по-новому доступний і близький".[ii]
Діяння Апостолів: Сила Воскресіння та П'ятидесятниці
Діяння апостолів, – це
розповідь, яка пронизана таємничою присутністю Ісуса. Лука багаторазово
наголошує, що Ісус є Цар і Господь не в минулому, все більш віддаленому, а в
живій і ясній реальності: Він – особистість, яку можна знати і
любити, слухати і слухатися, яка продовжує діяти у світі. Хоча офіційно книга
називається "Діяння апостолів", її можна було б назвати "Діяння
Ісуса", оскільки вона чітко засвідчує, що Ісус Христос учора й сьогодні
навіки Той Самий (пор. Євр 13, 7) та що Він є Емануїл (пор. Мт 1, 23) –
Бог, який є з нами по всі дні аж до кінця віку (пор. Мт 28, 20).
Отож, Діяння
апостолів –
це книга про Ісуса, головна дійова особа в ній – саме Ісус. Лука
хоче, щоб ми зрозуміли дві речі, важливі для його книги і взагалі його бачення
світу. По-перше, в основі всього лежить
воскресіння Ісуса. Згідно твердження одного відомого екзегета, другий том Луки – Діяння, насправді можна читати як розлогий наративний
аргумент про силу Воскресіння Ісуса.[iii] Читаючи це
свідчення, ми бачимо, що Ісус дійсно
живий, –
в переміненому тілі розмовляє, ходить, їсть і п'є... Його перемінене тіло є
початком нового Божого творіння; в новому ж творінні, як ми знаємо з текстів на
зразок Одкр 21 і Еф 1, небо і земля сходяться разом. Воскресле тіло Ісуса
вважається початком тієї небесної реальності, яка добре почувається у фізичному
світі (на "землі"), а також є початком того Переображення фізичного
світу, для якого Божа обитель (небо") є справжньою домівкою[iv].
Другий
важливий акцент: сила та дія Святого Духа. Лука бажає показати дію Святого Духа в основі й рості церкви.
Омиватися будуть вже не водою, а Святим Духом. І це оновлення створить з них
вже не просто відновлений Ізраїль, котрий очікує царювання Бога (такі
сподівання мали багато юдеїв), але нову людину, й тоді Бог запанує над усім
світом, а люди пізнають Його панування в своїх серцях. Бог хоче зробити у
всьому світі щось нове. І в орбіту цієї новизни Він залучає кожну дитину, кожну
жінку, кожного чоловіка[v].
Ісус, однак попереджає, що не дає чіткого та готового розкладу про всі
майбутні події. Учням не дано знати, в якій точці божественного календаря вони
знаходяться. Але головне –
не це. На головне міститься натяк у словах "ви приймете силу ... будете моїми свідками і в Єрусалимі ... і до краю
землі"[vi].
Коли в Біблії говориться про "небо та землю", мається на увазі,
що все в нашому світі має інший вимір, іншу грань реальності. В Біблії
"небо" є простором в якому перебуває Бог, а "земля" –
простір в якому перебувають люди. "Небо" стане для нас тимчасовим
житлом після закінчення теперішнього земного життя, однак наш шлях лежить до
нового світу, єдиного та Переображеного. В кінці Символу віри ми урочисто
промовляємо. "Очікую воскресіння
мертвих і життя майбутнього віку. Амінь." Тому, відповідно до Божого
задуму, нас чекають "нове небо і нова земля", які раз і назавжди
з'єднаються в новій реальності. Сенс воскресіння Ісуса почасти полягає в тому,
що воно поклало початок цьому чудесному оновленню. На хресті було завдано удару
головним силам зла –
тлінню та смерті, і тоді творча Божа сила, вже не стримувана (як раніше)
спротивом людини, змогла розгорітися і дати початок тій єдності небес і землі,
яку Бог задумав для всього світу. "Небо" і "земля" –
це дві взаємопов'язані сфери божественної реальності, серед яких воскресле тіло
Ісуса –
перша, яка повністю належить обом світам, й очікує часу, коли все буде оновлено
і возз'єднано. Ісус перейшов в Божі обителі, але він повернеться в день, коли
той вимір і наше теперішнє зіллються воєдино раз і назавжди. Цій обітниці ще
належить збутися в історії. Саме це ми маємо на увазі під Парусією – Другим
пришестям.[vii]
Діяння Апостолів: розповідь про унікальну дію Св.
Духа та активних християн.
Книга Діянь, – це
розповідь про первісну церкву, яка з огляду на багатство матеріалу, неминуче
вибіркова, написана з особливим наголосом на певних проблемах
та питаннях. Вже через 30-40 років після смерті Ісуса, в кожному великому місті
Малої Азії, Греції й Італії була як мінімум одна християнська спільнота. Лука
фізично не зміг би описати всю інформацію про унікальний розвиток ранньої
Церкви, й тому спростив і систематизував
дані, як у плані географії, так й у плані біографії. Він згадує 32 країни, 54 міста й 9 середземноморських
островів. Він простежує
історію християнського руху від Єрусалиму
до прибуття апостола Павла до Риму
(шість етапів: Єрусалим, Юдея, Самарія, Мала Азія, Європа, Рим). У Діяннях
згадуються 95 різних людей, але лише декільком з них приділяється особлива
увага. У перших трьох частинах книги домінує Петро – Діяння 1 – 12 – тут йдеться головно про місію серед євреїв
(Єрусалим, Юдея, Самарія); в трьох наступних частинах більше розповідається про
Павла та його місію серед язичників (Мала Азія, Європа, Рим) –13 – 28 глави Діянь. З інших відомих персонажів по іменах названі лише: у
першій половині книги – Стефан і Филип, у другій половині – Варнава та Яків, брат Ісуса. Важливо, що із цих
шести лідерів ранньої церкви тільки один (Петро) входив до числа первісних
Дванадцяти.[viii] Св.
Дух діяв з великою силою серед різних, часто мало відомих людей, які, однак,
були раді відповісти на Його запрошення та діяння.
Значення для нас.
В Діяннях читаємо, що першою реакцією
та відгуком на цю безпрецедентну подію, яким було Вознесіння, та яке і тепер
насилу піддається опису, –
є поклоніння. Лука часто говорить про
молитву перших християн. Після Вознесіння Ісуса, учні разом з Його матір'ю
повертаються з Оливної гори в будинок, в якому були перед тим і повні радості
починають молитися. Тому, сьогодні, коли ми не тільки читаємо Діяння, а й
намагаємося слідувати за Ісусом, свідчити про Його володарювання над світом,
через молитву і богослужіння, ми також можемо долучатися до цієї небесної
реальності, радіти нею, знаходити в ній сили і, відповідно давати належну
оцінку всьому, що нас оточує.
Християнство –
це присутність, дар внутрішньої близькості Бога і доручення діяти, свідчачи про
Ісуса Христа.[ix] Лука
задумав й інший рівень прочитання Діянь. Він хоче щоб, ми самі стали учасниками
цієї грандіозної історії. Почасти в цьому сенс «кінцівки» Діянь яка не зовсім
кінцівка: розповідь триває, й ми, які живемо сьогодні, –
в самій її гущавині! З цього моменту ми читаємо розповідь, продовжувати яку, – покликані самі аж до останніх днів нашого
життя. Тому, за словами папи Венедикта "Дуже важливо усвідомлювати що
"Христос у Отця не віддалений від нас, щонайбільше –
то ми далеко від Нього, але дорога Його до нас відкрита. Не дорога космічно-географічна,
а "навігація у просторі" серця, від виміру замкнутості в собі до
нового виміру божественної любові, що охоплює весь світ."[x]
[i]
Рацінгер Й. (Венедикт XVI).
Ісус з Назарету. Книга друга. Від в'їзду
в Єрусалим до Воскресіння / Пер. з нім. -Жовква: Місіонер, 2011, 267–268
[ii] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга, 269
[iii]Johnson L. T., Living Jesus: learning the Heart of the Gospel, San Francisco,
1998, 167 – 168
[iv] Wright N.
T. Acts for Everyone. Part 1. Chapters
1-12., London SPCK 2008, 3–4
[v] Wright N.
T. Acts for Everyone. Part 1, 4
[vi]
Wright N. T. Acts
for Everyone. Part 1, 8
[vii] Wright N.
T. Acts for Everyone. Part 1, 11–14
[viii] Мецгер Б. М. Новый Завет. Контекст, формирование, содержание / Пер. с
англ. (Серия "Современная библеистика"). – М.:
ББИ 2006, 186-192
[ix] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга, 266
[x] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга, 270
Немає коментарів:
Дописати коментар