четвер, 2 березня 2017 р.

Перша неділя Посту (Йо 1:43-51).

Другого дня вирішив піти в Галилею; і знайшовши Филипа, мовив до нього: «Іди за мною.» 44. А був Филип з Витсаїди, з міста Андрієвого та Петрового.
45. Зустрів Филип Натанаїла і сказав до нього: «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки, - Ісуса Йосифового сина, з Назарету.» 46. Натанаїл же йому на те: «А що доброго може бути з Назарету?» Мовив до нього Филип: «Прийди та подивися.»
47.Побачивши Ісус, що Натанаїл надходив до нього, сказав про нього: «Ось справжній ізраїльтянин, що нема в ньому лукавства.» 48. Натанаїл же йому: «Звідкіль знаєш мене?» Сказав Ісус, промовивши до нього: «Перше, ніж Филип закликав тебе, бачив я тебе, як був єси під смоковницею.» 49. Відповів же йому Натанаїл: «Учителю, ти - Син Божий, ти - цар Ізраїлів.» 50. Ісус відказав, мовивши до нього: «Тому, що я повідав тобі: Бачив я тебе під смоковницею, - то й віриш! Бачитимеш більше, ніж те.» 51. І сказав до нього: «Істинно, істинно кажу вам: Побачите небеса відкриті, й ангелів Божих, як висходять та сходять на Сина Чоловічого.» 
          Уривок Євангелія цієї неділі, в якому розповідається про покликання Филипа та Натанаїла (Йо 1:43-51), продовжує тему покликання учнів (1:35-42) та об'явлення особи Ісуса. В цьому тексті (як зрештою в кожному тексті Йоана) є присутні теми, які показують, як Ісус являє Божу присутність посеред Ізраїлю та сповнює численні старозавітні прообрази. Відтак кожен коментар до тексту Євангелії від Йоана вимагає досить багато місця, щоб бодай трохи розкрити глибину цих, на перший погляд, звичайних текстів. З цієї причини зупиню свою увагу тільки на двох взаємопов'язаних та досить та містких темах. Перша: як Ісус кличе учнів ? Друга: для чого Він це робить
          Як Ісус кличе учнів? З тексту Євангелія видно, що Він це робить, або Сам і то дуже безпосередньо, - як у випадку Филипа, - або ж приготовляє зустріч з якоюсь особою через іншу людину, - до Натанаїла спочатку прийшов  Филип і розповів про Ісуса, - а вже потім Ісус Сам відкрився йому. Найважливішим однак залишається факт, що стати учнем, - бути християнином, - безпосередньо не зустрівшись з Ісусом - не можливо. Очевидно, що тут важливо мати відкритим серце та вміти (хотіти) розпізнавати Божі кроки, Його мову та способи присутності. Як гарно зауважує Н. Т. Райт, "Натанаїл родом з Кани (про це Йоан згадує в 21:2) не вірить, що з сусіднього села Назарету (який розташований трохи вище в горах) може з'явитися щось добре. Однак вистачає одного, досить загадкового слова з уст Ісуса і Натанаїл підкорений, - він відразу надає Ісусові найвищий титул Сина Божого, здивувавши своєю готовністю не тільки нас, читачів, але й самого Ісуса"[1].
          Для чого Ісус кличе учнів? В  Йо 1:14 євангелист торжественно проголошує, що в Ісусі Бог став плоттю посеред нас (дослівно: поставив свій намет посеред нас). Він прийшов щоб ми мали повноту життя (пор. Йо 10:10) й тому кожен з нас (в Євангелії Ісус звертається не тільки до Натанаїла, але каже в множині "побачите") стане свідком надзвичайних Божих таємниць, які колись у видінні бачив Яків (Бут 28:10-22): відкрите небо та численні свідчення Божої присутності в Ісусі серед людей. Учні стануть свідками Життя, Страстей та Воскресіння Сина Чоловічого, щоб потім сповнити місію, яку Він їм дасть: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; 20. навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку" (Мт 28:19-20). В кінцевому рахунку (в часі Парусії Христа) це означатиме, що відбудеться "шлюб неба і землі", обновиться усе творіння і настане новий світ (Біблія називає його "майбутнім віком"). В Одкровенні Євангелист Йоан так описує це майбутнє: "Почув я від престола голос великий, що говорив: «От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, 4. і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло.» 5. І сказав той, хто сидить на престолі: «От, нове творю все»... І переніс мене в дусі на гору велику, на високу, і показав мені місто святе Єрусалим, що сходив з неба від Бога, 11. опромінений славою Божою. Сіяння його схоже на камінь найкоштовніший, як на камінь яспис криштальноясний... 22. А храму не бачив я у ньому, бо Господь, Бог Вседержитель, є храм його, і Агнець. 23. Місто не має потреби ні в сонці, ні в місяці, щоб вони світили йому: бо слава Божа освітила його, і світильник його Агнець. 24. Ходитимуть народи в світлі його, і царі землі принесуть славу і честь свою до нього. 25. Брами його не замикатимуться вдень, ночі ж там не буде. 26. І принесуть славу і честь народів до нього." (Одкр 21:3-5;10-11;22-26).
          Час Великого Посту - це особлива нагода, щоб подякувати Богові за його покликання до життя, любові та служіння, а особливо за дар Спасіння та Нового Життя, а також за всіх через кого Він (осмислено чи не осмислено нами) присутній у нашому житті...
P.S. На цьому блозі є також мої інші розважання на Євангеліє цієї неділі:




[1] Wright Tom. John for Everyone Part 1: Chapters 1-10 Pt. 1 (New Testament for Everyone) SPCK 2002  Kindle Edition, p. 19  




Немає коментарів:

Дописати коментар