Одинадцята неділя після П'ятидесятниці (Мт 18, 23 - 35). Про немилосердного боржника.

Для того, щоб краще зрозуміти чому Ісус розповів притчу про потребу прощення, потрібно прочитати Мт 18 від самого початку: в цій главі Ісус використовуючи різні приклади, пояснює своїм учням природу Божого Царства. За словами Христа, громадянами цього Царства можуть бути тільки ті люди, які своєю щирістю, невинністю та простотою є подібними до малих дітей (18, 1 – 11). Сам небесний Отець завдяки Своїй незбагненній любові є подібний до них. Його воля полягає в тому, щоб усі його діти були щасливі, а якщо хтось не довіряє Його любові, та легковажно пуститься на манівці, Отець шукатиме свою дитину поки не знайде, а знайшовши її радіє і тішиться нею понад усе на світі (18, 12 – 14). Отець хоче, щоб учні, яким Він делегує спеціальну владу вирішувати різні справи посеред Його дітей, використовували її з великою відповідальністю – себто з миром, терпеливістю, та  справедливістю (18, 15 – 18). Діти Небесного Отця можуть бути впевненні та переконані – якщо вони разом будуть про щось Його просити – то Він дасть їм чого б вони не просили (18, 19 – 20).

Матей пише, що після цього повчання до Ісуса «підійшов Петро й каже до Нього «Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати?». Ісус промовив до нього «Не кажу тобі До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім» (Мт 18, 21 – 22). І далі для кращого пояснення Господь розповів притчу, в якій пояснив, яку природу повинні мати стосунки тих, які (говорячи мовою ап. Павла) хочуть стати спадкоємцями Божого Царства: кожен член нового Божого люду повинен глибоко усвідомлювати надзвичайне Боже прощення та милосердя (10 000 талантів = 60 мільйонів денних заробітків. Це сума, яка перевищувала дохід будь-якого царя в Палестині – Галилея та Перея разом за рік здавали в казну 200 талантів), яким він чи вона обдаровані, та бути готовим до вияву бодай подібного милосердя у вигляді прощення стосовно інших людей (100 денаріїв сума заробітку за 100 днів праці – смішна супроти суми прощеної Господом, але бодай під силу звичайної людини).

Через гріх ми стали ворогами та боржниками Господа. Проте, як пише ап. Павло «ви були мертві вашими провинами й гріхами, 2 . в яких ви колись звичаєм цього світу жили, згідно з владою князя повітря, духа, що діє тепер у синах бунту. 3 . Між тими і ми всі колись жили в наших похотях тілесних, виконуючи примхи тіла і природних нахилів, і були ми з природи дітьми гніву, як і інші. 4 . Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любови, якою полюбив нас, 5 . мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом - благодаттю ви спасені! - 6 . І разом з ним воскресив нас, і разом посадовив на небі у Христі Ісусі; 7 . щоб у наступних віках він міг показати надзвичайне багатство своєї благодаті у своїй доброті до нас у Христі Ісусі. 8 . Бо ви спасені благодаттю через віру. І це не від нас: воно дар Божий»(Еф 2, 1 – 8). Таким чином Матей розповідаючи цю притчу для своїх читачів ставить нас перед фактом незбагненної Божого милосердя та любові – реальностей перед, якими тьмяніють, стають мізерними та тупиковими всякі наші порахунки та людська логіка (своїми силами ми просто не здатні повернути «усьго боргу» (Мт 18, 34) ні людям ні Богові).

Чи ми вже «спромоглися зрозуміти з усіма святими, яка її ширина, довжина, висота і глибина, і спізнати оту любов Христову, що перевищує всяке уявлення, і таким чином сповнились усякою Божою повнотою (Еф 3, 18 – 19), щоб вже не власними силами, але «любов’ю Христа Ісуса» (пор. Флп 1, 8), яка  «влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рм 5, 5) ділитися нею з іншими, зокрема прощаючи кривди вчинені нам, і тим самим розриваючи ланцюг ненависті та зла, ставати оцим «новим творінням» (Гал 6, 15; 2 Кор 5, 17), знаком присутності нового життя, яке дароване світові через смерть та воскресіння Христа ?