четвер, 16 червня 2016 р.

Декада місійності УГКЦ. П'ятниця. Нести хрест, ризикувати задля Євангелія (Дії 27:1 – 44).

Коли було вирішено, що маємо відплисти в Італію, Павла і деяких інших в'язнів передали сотникові Августової когорти, що звався Юлій. 2. Сівши на адрамітський корабель, який мав плисти попри міста азійські, ми вирушили. З нами був Аристарх, македонець із Солуня. 3. На другий день ми пристали до Сидону. Юлій обходився з Павлом по-людяному і дозволив йому навідатися до друзів і користуватися їхньою допомогою. 4. Відчаливши звідти, ми пливли попри Кіпр, бо вітри були противні, 5. і, перепливши море, що омиває Кілікію та Памфілію, причалили в Мирах Лікійських. 6. Там же сотник знайшов олександрійський корабель, що плив в Італію, і посадив нас на нього. 7. Багато днів пливли ми поволі й насилу прибули до Кніду; коли ж вітер не допустив нас причалити, ми попливли попри Кріт коло Салмони. 8. А пливучи з трудом попри неї, прибули до одного місця, що зветься Гарна Пристань, біля якої було місто Ласея. 9. А як проминуло досить часу, і плавба вже стала небезпечною, бо й піст минув вже, Павло попереджав, 10. кажучи їм: «Я бачу, мужі, що плавання не обійдеться без шкоди й великої втрати не лише для вантажу та корабля, але й для нашого життя.» 11. Та сотник більше довіряв керманичеві і власникові судна, ніж словам Павла. 12. Через те ж, що пристань не була вигідна на зимівлю, більшість була тієї думки, щоб вирушити звідти і, якщо можна, дістатися до Фініки, пристані крітської, що звернена на південний захід і на північний захід і перезимувати.
13. Якже подув легенький вітрець із полудня, вони, гадаючи, що здійснять свою думку, підняли котву і попливли близько попри Кріт. 14. Та незабаром зірвався буревій, що зветься Евракілон. 15. Ухопило корабель так, що він не міг іти проти вітру; ми пустилися навмання, і нас несло. 16. Підпливши під якийсь маленький острів, що звався Клавда, нам ледве вдалося опанувати човен; 17. ми витягли його і вжили допоміжних заходів, обв'язуючи корабель. А боячися, щоб не попасти на Сирту, спустили вітрило, і так нас несло. 18. Наступного дня, через те, що буря сильно кидала нас, почали ми викидати вантаж, 19. а на третій - моряки власними руками повикидали знадіб'я корабельне в море. 20. А що ні сонця, ані зір не було видно вже кілька днів, та й буря люто налягала, ми втратили вже всяку надію на рятунок. 21. Коли люди довго не їли, тоді Павло встав серед них і мовив: «Треба було, мужі, послухати мене й не кидати Кріту; так можна було б уникнути цієї небезпеки і шкоди. 22. А й тепер закликаю вас: Бадьортеся, ніхто бо з вас життя не втратить, лиш корабель (пропаде). 23. Цієї ночі бо з'явився мені ангел Бога, якому я належу і якому служу, 24. і сказав: Не бійся, Павле! Ти маєш перед кесарем з'явитися, тож Бог дарував тобі всіх тих, що пливуть з тобою. 25. Тому бадьортеся, люди, бо я вірую Богові, що воно так буде, як було сказано мені. 26. Ми мусимо натрапити на якийсь острів.» 27. Чотирнадцята ж ніч настала, як нас кидало по Адрії; та коло півночі моряки здогадувалися, що якась земля зближається до них; 28. тож кинули лот і було двадцять сажнів глибини. Відпливши трохи, знов кинули лот у море й було п'ятнадцять сажнів. 29. Тоді, побоюючися, щоб не наскочити десь на якісь підводні скелі, ми кинули чотири котви з корми і вичікували, щоб настав день. 30. А що моряки намагались утекти з корабля і вже були спустили човен у море, вдаючи, ніби хочуть викинути котви з переду корабля, 31. Павло сказав до сотника і вояків: «Якщо ці не зостануться на кораблі, ви не можете спастися.» 32. Тоді вояки відтяли линви човна, тож він упав. 33. А як мало дніти, Павло запрошував усіх щось з'їсти: «Оце сьогодні, - казав, - чотирнадцятий день, як ви, ждучи, перебуваєте натще й не їсте нічого. 34. Тому, прошу вас щось з'їсти, бо йдеться тут про ваш рятунок. Ніхто з вас ані волосу із голови не втратить.» 35. Сказавши це, взяв хліб, подякував перед усіма Богу і, розламавши, почав їсти. 36. Тоді всі піднялися на дусі й самі прийняли їжу. 37. Було ж усього нас на кораблі двісті сімдесят шість душ. 38. А як наїлися, то заходились полегшувати корабель, кидаючи пшеницю в море.
39. Коли настав день, моряки не розпізнали землі; вони лиш угледіли якусь затоку з побережжям, куди хотіли, по змозі, причалити кораблем. 40. Вони відчепили котви й пустили їх у море; одночасно вони розв'язали деменні мотузки і, розпустивши проти вітру жаглик, пустилися на берег; 41. а що потрапили на мілину між двома течіями, то корабель застряг. Ніс, врізавшися сильно, був нерухомий, а корму трощила навала хвиль. 42. Вояки були тієї думки, щоб в'язнів убити, - аби ніхто з них не втік уплав. 43. Та сотник, що хотів урятувати Павла, стримав їх від того наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кидатись у воду й дістатися на сушу, 44. а іншим рятуватися хто на дошках, хто на уламках судна. Таким то чином всі на землю врятувалися.
Описуючи служіння Павла, автор Діянь - Лука,  часто вказує, що великий апостол в своєму житті мав дуже багато моментів, котрі нагадували події з життя Христа.[i] Ісус відправився в дорогу й врешті-решт прийшов до Єрусалиму - так само вчинив і Павло. Ісуса схопили і видали римлянам - і Павла. Ісуса допитував римський намісник, який в якийсь момент відіслав його до Ірода Антипи, - і Павла допитували два римські намісники, й один з них влаштував слухання перед Іродом Агрипою. І так далі. Однак Ісуса відправили на смерть, а Павла - до Риму. Або точніше кажучи, Павла відправили в море. В морі часто бачили темну силу, силу, яка може бути джерелом небезпеки. Звідси невипадкова увага в книзі Виходу до переходу Ізраїлю через море, який згадується і в Псалмах (Пс 93:3-4). У виддіні пророка Даниїла про майбутнє історії  та світу, перед ним послідовно постають різні нечестиві імперії у вигляді звірів, які виходть з моря (Дан 7: 3). Ця ж тема моря відіграє важливу роль в книзі пророка Йони.  
До певної міри 27-ма глава Діянь - еквівалент того, про що йшлося в Лк 23: майбутня корабельна аварія відповідає розп'яттю Ісуса в Євангелії. Тільки Павло в Діяннях залишається живий - так чи інакше, смерть Павла не мала б жодного значення для відкуплення людства. Натомість Лука запрошує нас стежити за розповіддю, котра хоч і дуже віддалено, все ж перекликається з  історією Страстей. Події з життя Павла служать знаком того, як унікальна подія смерті Ісуса накладає відбиток на місію Церкви посеред світу. Раніше, супроти благовістування Павла виступали чаклуни Самарії, Кіпру та Ефесу, тепер, коли Павло йде назустріч кесарю, проти нього ще явніше виступає таємнича темна сила, про яку так часто говорила апокаліптична юдейська література. Однак Павло потратить до Риму, хоч перед тим пройде крізь вогонь (метафорично) і воду (буквально).
На відміну від пророка Йони, Павло не втікає, а навпаки сповняє своє покликання - йде далі, щоб проповідувати в столиці імперії. Великий апостол не тільки не втрачає духа, але й підбадьорює своїх супутників. Вночі Ангел Господній з'являється йому  й підтверджує, що той має постати перед кесарем, й тому не зважаючи на великі випробування, які чекають Павла, він не загине, й через нього будуть врятовані всі його супутники.
Сьогодні на заході дуже популярна т. зв. Євангелія процвітання, - мовляв, якщо ти маєш віру, - в житті все буде чудово й ти завжди матимеш успіх. Проте книга Діянь нас навчає, що якщо ми так спрощено думаємо, тоді ми не зрозуміли, що означає нести хрест. Хочемо ми цього чи ні, однак проповідь Доброї Новини про розп'ятого та воскреслого Месію, завжди накладає відбиток на життя благовісників. Можна, сказати, що до певної міри Лука вже натякає на образ Церкви як маленького корабля, котрий пливе серед розбурханих хвиль світу. Буревії та шторми, аж ніяк не означають, що зусилля та плавба даремні. Насправді вони вказують на те, що Бог бажає спасіння усього світу, й тому багато дивольських сил противляться цьому задумові. Всі християни, однак, котрі беруть участь у цій плавбі, та залучені в цю боротьбу з темними силами, повинні взяти на себе хрест й стати причасними до перемоги, яку Ісус отримав на Голготі.
Цікаво, що сотник, котрий супроводжує Павла, потрохи починає розуміти, що він не звичайний в'язень, й не дає вбити Павла, коли солдати хочуть це зробити з усіма в'язнями, щоб ті не змогли втекти після аварії корабля. Ця пригода, ще раз і ще раз вказує на крихкість проекту та постійний ризик. Такий же ж ризик як саме воплочення Бога. Бог завжди йде на ризик: ризик сотворення світу, спасіння цього світу через один малий народ Ізраїлю, ризик воплочення і т. д. Тому й спасіння, котре ми отримуємо як великий дар, все ж має безпрецендентну ціну.
Одне дуже важливе слово часто повторюється в цій главі - спасіння. Раніше була втраченя будь-яка надія щоб "спастись" (в. 20). Якщо б морякам вдався їх підступний план втечі, інші не "спаслися б" (в. 31).  Павло запрошує всіх, щоб їли, бо "йдеться про ваше спасіння/ рятунок" (в. 34). Сотник захотів "спасти/ урятувати" Павла (в. 43). Вкінці всі "спаслися/ врятувалися" на землю (в. 44). Як і раніше в Филипах, тут мова йде не тільки про земне спасіння, але присутній натяк на більш глибоке значення спасіння. Через воду - до безпеки...  Уважний читач Діянь в цих рядках може пригадувати собі розповіді про Ноя та вихід з Єгипту, а також історії про Йоана Хрестителя та самого Ісуса. Уважне читання цієї глави, вимагає глибшої застанови над розповідю про Страсті в Лк 23. В посланні до Галатів Павло говорить унікальні слова: "Я - розп'ятий з Христом. Живу вже не я, а живе Христос у мені. А що живу тепер у тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й видав себе за мене" (2:19-20). В іншій главі цього ж послання він ще глибше розвиває цю думку " Всі бо ви, що у Христа христилися, у Христа одягнулися" (3:27). Історія представлена в Діяянях 27 в дуже незвичайний спосіб, через обставини життя Павла, дуже промовисто вказує й водночас пригадує нам на те що, через хрест та воду ми отримуємо спасіння.
Місійне завдання: Просити в Бога мудрості, щоб сприймати різні життєві труднощі і виклики з довірою до милосердного Бога, радісно, з усвідомленням, що я не сам, а що зі мною іде і допомагає мені сам Ісус Христос. Витривало молитися за своїх ближніх (чоловіка, жінку, дітей, внуків, родичів, друзів і ворогів) і своїми молитвами вести їх до Ісуса.



[i] Роздуми над цією главою з Діянь основані на Wright N. T. Acts for Everyone. Part 2. Chapters 13-28., London SPCK 2008, 219 - 234

Немає коментарів:

Дописати коментар