неділю, 12 червня 2016 р.

Декада місійності УГКЦ. Понеділок. Прийняття Божої волі, дівицтво заради Христа та готовність до самопожертви (Дії 21:8 – 14).

На другий день ми далі вибралися у дорогу і, прибувши в Кесарію, увійшли в дім Филипа євангелиста, одного з сімох, і зосталися в нього. 9. Було ж у нього четверо дочок-дівчат, які пророкували. 10. І коли ми більше днів перебули, якийсь пророк, Агав на ім'я, прибув з Юдеї. 11. Він прийшов до нас і, взявши пояс Павла, зв'язав собі руки й ноги та й мовив: «Святий Дух каже це: Отак юдеї зв'яжуть В Єрусалимі того чоловіка, що йому належить цей пояс, і видадуть в руки поган.» 12. Коли ми це почули, заходилися просити, ми й тамошні, щоб він не йшов до Єрусалиму. 13. Тоді Павло озвався: «Що ви робите, плачучи і надриваючи моє серце? Таж я готовий не тільки бути зв'язаний, але й життя своє покласти в Єрусалимі за ім'я Господа Ісуса.» 14. Коли ж годі було його переконати, ми погодилися, кажучи: «Нехай буде воля Господня.»
Контекст.
Павло приходить в Кесарію, й зупиняється у Филипа-благовісника, котрий має чотирьох дочок дівиць, які пророкують. Саме в цей час туди також приходить пророк Агав і символічно застерігає Павла про ув'язнення. В такий спосіб шлях Павла до Єрусалима, де його чекають неминучі страждання, частково повторює шлях самого Ісуса, оскільки саме в цьому місті наш Спаситель був схоплений і відданий на смерть (Лк 9:51; 13:33).        
Дівицтво як жертва заради Царства.
Особа диякона-благовісника Филипа знайома читачам Діянь з розповідей у попередніх главах: в Дії 6 ми дізнаємося про його вибір на диякона, а в 8-мій главі вже чуємо про його активну проповідь Христа у Самарії, а також про пояснення Писання для урядовця ефіопської цариці Кандаки, в результаті котрого цей чужинець приймає хрещення в ім'я Ісуса. Пізніше Филип оселюється в Кесарії, - саме тут, наприкінці своєї третьої місійної подорожі, його відвідує ап. Павло у супровіді євангелиста Луки. Оскільки Лука був також автором Діянь апостолів, то розмови з Филипом стали для нього цінним джерелом для написання розповіді про життя перших християн.
Від початку служіння диякона Филипа пройшло вже близько двадцяти років, й завдяки Луці ми довідуємося, що він має велику родину. Більше того, його чотири незаміжні дочки (дівиці) мають дар пророцтва й служать для Церкви. Цілком можливо, що під словом "дівиці" тут мається на увазі не тільки їх юний вік, але й ідеться про свідомий вибір життя заради Христа. Багатолітнє ревне свідчення та благовістування їх батька Филипа не залишилося безплідним - з цього свідчення користали не тільки ті кому він проповідував, але і його власні діти отримавши Божий дар пророцтва захотіли повністю присвятити себе справі Євангелія, пожертвувати себе заради Царства.
Завдяки свідченню справжніх християнських родин та самопожертві багатьох осіб у дівицтві та целібаті задля Христа, Добра Новина переобразила тодішній світ й продовжує змінювати його сьогодні.
Багато сучасних християн  живуть в дівицтві задля Христа, свідчачи про те, що "короткий образ цього віку" (тобто цей світ проминає) та що життя майбутнього віку з воскресінням Ісуса вже присутнє в нашій історії. Хоч це покликання є даром Божої благодаті, однак воно вимагає і великого внеску з боку людини (на Сході дівицтво часто називали "щоденним безкровним мучеництвом"). У світлі цього уривку Діянь апостолів дуже важливо розуміти, що єдиною дієвою розв'язкою на сучасні моральні проблеми людства, як то одностатеві шлюби чи гендерний підхід до людини (котрий по-суті є деконструкцією статі та зневагою плану Творця), є автентичні християнські подружжя та наново усвідомлена цінність статевої стриманості, зокрема життя в дівицтві чи целібаті заради Божого Царства.
Учень Ісуса той, хто приймає Божу волю.
Для того, щоб передати якусь важливу звістку пророки часто здійснювали символічні дії: Єзекиїл бере цеглину і оголошує: «Це Єрусалим»; що трапиться з цеглою, те трапиться з містом. Ісая ходить нагим і босим на знак прийдешнього полону свого народу. Єремія розбиває горщик і каже, що це знаменує швидкий Суд Божий. І тут, в Діяннях, аналогічно: з Єрусалиму приходить Агав, зв'язує себе Павловим поясом і каже, що так само юдеї вчинять з власником цього пояса.[i]
Лука повідомляє, що ці попередження були дані в Дусі. Іноді Дух дає людям достатньо інформації про майбутні наслідки їх дій, надаючи їм можливість самим вирішувати, погоджуватися на них чи ні. Павло, однак, не відмовляється від свого плану: він іде до Єрусалиму. Згідно його слів (в.13), він готовий не тільки бути заарештованим, але навіть померти в Єрусалимі, якщо на те буде Божа воля і якщо така мученицька смерть принесе славу Ісусові. Після вмовлянь, всі з ним погоджуються,  й Павло чинить те, що навчав Ісус в молитві «Отче наш», та в молитві у Гетсиманії: «Хай буде воля Твоя».
Лука хоче, щоб читачі Діянь бачили: апостол частково повторює шлях самого Ісуса до Єрусалиму. Таким компонуванням матеріалу, автор хоче показати, що так само як Ісус постраждав за свою Добру Новину, так кожне нове покоління християн, кожна нова хвиля благовісників Царства повинна бути готова навіть на найрадикальніше свідчення. Важливо однак пам'ятати, що Страждання, до яких закликає Ісус, не такі як у нього самого: вони перемінені унікальним характером його власної хресної смерті. Щоправда, в одному місці Павло пише, що апостоли покликані "доповнювати те, чого ще бракує скорботам Христовим" (Кол 1:24; пор. 2 Кор 4; 6 і 11). Однак ми як і перші учні знаємо, що основна перемога над ворогом вже одержана й своїми стражданнями ми тільки долучаємося до цієї великої перемоги.
Хоча Павло дійсно нагадує Ісуса, котрий іде до Єрусалиму (Лк 19), однак апостола в Єрусалимі не вбили! Тому насправді, розповідь Луки не про Павла, а про Євангеліє, якого Павло зараз є основним благовісником. З подальшої розповіді Діянь, ми бачимо, що еквівалентом смерті Ісуса в Діяннях не є ні заколот проти Павла в Єрусалимі, ні навіть його смерть у Римі (про котру дізнаємося з найдавніших християнських свідчень). Еквівалентом є самі страждання, через котрі повинна пройти Благовість (зокрема в особі Павла), щоб досягнути кінців землі.[ii]
Значення для нас.
Чи ми підтримуємо дівицтво задля Христа у своїх щоденних молитвах? Чи заохочуємо своїх дітей та знайомих  до прийняття цього подвигу? Божа воля це життя у відповідності з духом Євангелія. Наскільки ми усвідомлюємо цінність Доброї Новини для себе особисто та для цілого людства? Чи ми готові на щоденну клопітку працю на Божу славу й готові платити за це ціну, котру вимагають обставини?
Місійне завдання: Постановімо собі сьогодні, щодня просити у Бога кріпості, щоб жити життя котре є сповненням Божої волі. Молімося за дар покликання до богопосвяченого життя у нашій парафіяльній спільноті, за тих, які вже служать, та за їх витривання в доброму до кінця. Постановімо собі цього року відбути прощу до котрогось з монастирів й розповісти своїм дітям про тих, хто цілковито пожертвував своє життя заради Царства.




[i] Wright N. T. Acts for Everyone. Part 2. Chapters 13-28. p. 140-141
[ii] Wright N. T. Acts for Everyone. Part 12. Chapters 13-28. p. 142-143

Немає коментарів:

Дописати коментар