А першого дня тижня, як ми зібралися, щоб хліб ламати,
Павло, що мав вибратися в дорогу наступного дня, розмовляв з ними і затягнув
бесіду до півночі. 8. Було ж у горниці, де ми зібралися, світичів досить. 9.
Один юнак, Євтих на ім'я, сів на вікні, і коли Павло говорив задовго, його
огорнув глибокий сон, і він зо сну схилився додолу, упав наниз із третього
поверху, і його підняли мертвим. 10. Павло зійшов додолу, припав до нього,
обнявши, і мовив: «Не тривожтесь, бо його душа в ньому.» 11. Потім зійшов на
гору, ламав хліб і їв. Довго вів він бесіду, аж до світанку, і лиш тоді
пустився у дорогу. 12. А хлопця привели живого і втішились безмірно.
Контекст та значення уривку
Лука вказує, що від самого початку перші християни "постійно перебували в апостольській науці
(1) та спільності (2), на ламанні хліба (3) й молитвах (4)" (Дії 2: 42). Після
тижневого перебування ап. Павла в м. Троаді, в неділю місцева Церква зібралася
"щоб ламати хліб" та слухати навчання Божого слова – себто для участі в первісній Літургії. Не
зважаючи на неділю, в тодішньому язичницькому суспільстві це був звичайний
робочий день, й усі присутні перед тим, як ввечері зібратися разом, працювали
цілий день; церква збиралася разом або дуже рано вранці, або дуже пізно
ввечері, або одне і друге разом. Очевидно, що Павло завжди радо і багато
говорив про Ісуса, – в даній ситуації це призвело до того, що в
приміщенні де було багато ламп (а тому й гаряче й задушливо), юнак на ім'я
Євтих (в перекладі з грецької означає "щасливий"), який перед тим міг
працювати цілий день, сидячи біля вікна задрімав і впавши додолу помер. Тоді
Павло, подібно як і Ісус в Євангелії
(пор. Мк 5, 40) та Петро в Діяннях (9, 40 – 41), а також пророки СЗ Ілля та Єлисей (пор. 1 Цар 17, 21 – 22; 2 Цар 4, 34 – 35), підняв його з мертвих в перший день тижня.[i]
Через ці три
важливі елементи первісного християнського зібрання: слухання Слова, ламання
Хліба – Євхаристії та воскресіння юнака, як образу
майбутнього воскресіння кожного хто буде причащатися Божого Слова та Його Тіла
і Крові, – Лука залишає нам своє дуже цінне свідчення та
повчання.
Навчання та слухання Слова
Біблія
– записане слово Бога. Хоч це слово записане людською мовою, проте воно є натхнене
Святим Духом (пор. 2Тим 3:16–17; 2Пт
1:21) Автор послання до Євреїв дуже сильно окреслює природу цього Слова:
"Слово –
живе й діяльне, і гостріше від
усякого двосічного меча: воно проходить аж до розділу душі й духа, суглобів та
костяного мозку, і розрізняє чуття та думки серця. 13 Нема створіння, скритого від нього; все оголене і явне перед очима того,
кому ми маємо звіт дати" (Євр 4,
12–13). В єврейській мові іменник
«слово» має дуже глибоке і символічне значення: דָּבָר
(dabar) можна одночасно
перекласти на нашу мову і як
слово і як дію-вчинок. Бог творить світ
Своїм Словом (пор. Пс 32:6), Він підтримує цей світ Своїм Словом (пор.
Євр 1:3), Він врешті судитиме в кінці
часів світ Своїм (пор. Йо 12:48). Коли беремо до рук Біблію щоб читати, чи слухаємо її в Церкві, дуже важливо
уникати поверховості у її сприйнятті. Кожне слово в Біблії має завжди як мінімум три рівні:
· інформація
· експресія
· заклик/виклик
Тобто, Бог не
тільки про щось нас інформує (інформація), але й виявляє нам правду про Самого
Себе у відношенні до нас, чи правду про те ким ми є для Нього (експресія) й
відтак запрошує нас до діалогу чи відповіді, – сподівається від нас реакції на
це слово (виклик). Дуже гарно про це говорить пророк Ісая: "Як дощ і сніг сходить з неба і не повертається туди, але напуває землю, щоб
вона родила й ростила та давала насіння тому, хто її обсіває, і хліб тому, хто
їсть, 11 отак і моє слово, що виходить у мене з уст, не повертається до мене
порожнім, але чинить те, що я хочу, довершує те, за чим я його вислав"
(55:10 –11).
В Писанні
присутній аспект воплочення. Писання воплочує в собі Слово, а воплочення Слова
довершує перетворення слухання та читання Слова в Євхаристію, оскільки
істинно-християнська думка завжди євхаристійна. Євхаристія розуму, –
адже належить любити Бога всім свої розумом, – приготовляє нас
до шлюбної зустрічі з таїнством; таїнство ж у свою чергу просвічує розум. Прийняте Слово запрошує до Євхаристії.
Ще Оріген в "Гомілії про імена" (16, 9) писав: " Сказано, що ми
п'ємо Христову кров, не тільки тоді коли
приймаємо її в таїнственному обряді, але також тоді коли слухаємо слова, які
містять в собі життя, які Він сам сказав про Себе: "Слова сказані мною – є
дух і життя."[ii]
Євхаристія
Грецьке слово
"Євхаристія" означає "благодарення". Інші назви, якими
Церква окреслювала це таїнство — Вечеря Господня (1 Кор 11:20) та Ламання Хліба
(Дії 2: 42).
При настанні свята Пасхи
Ісус зібрав дванадцять учнів за останньою спільною трапезою, яка носила
пасхальний характер, і надав цій трапезі нового, вражаючого змісту. В часі
святкування юдеї традиційно розповідали один одному історію Виходу, згадуючи
про те, як Бог скинув язичницьких деспотів, звільнив Ізраїль та могутньою
рукою, визволив Свій народ. Святкування Пасхи несло в собі надію на те, що Господь
вчинить ще раз подібним чином. Ісус передав своє нове розуміння Пасхи за
допомогою дій, а не абстрактних теорій. Він заявив, що це славне майбутнє вже
наступає. Бог готовий встановити своє Царство, але зробить це таким чином, який
учні Ісуса не могли собі уявити (як він не старався це їм пояснити). Він назвав пасхальний хліб Своїм Тілом, яке ламається заради Його друзів,
тому що Ісус візьме на себе весь тягар зла, щоб він не впав на їхні голови. Він
назвав пасхальну чашу Своєю Кров'ю. Подібно, як кров жертовних тварин у Храмі,
вона проллється заради встановлення Завіту – на цей раз того Нового Завіту, про який говорив пророк Єремія. Настав час,
коли Бог, нарешті, визволив Свій народ і весь світ не просто від політичних
ворогів, але від самого зла, від гріха, який усіх зробив рабами. Його смерть
дозволила сповнитися тому, на що тільки вказував Храм і вся система
жертвоприношень, й що не було можливо осягнути старими засобами. Ісус, який
прийняв Свою страхітливу долю, став тим місцем, де небо зустрічається з землею,
коли Він повис між ними. Тому, що Ісус відмовився брати участь в порочному колі
насильства, Він став тим місцем, де в теперішній час вступив майбутній, де
Царство Бога вже святкує свою перемогу над царствами світу.[iii]
"Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли
хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це –
тіло моє за життя світу… Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете
тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі…" (Йо 6,
51—54). Отці Церкви постійно зверталися до цих дивовижних слів Ісуса. Ісус є
"хліб небесний", "хліб життя"; Воскреслий цілковито дається
нам в Євхаристії, яка представляє собою, таким чином, їжу воскресіння. Ісус є
хліб, бо тіло Його утворене з всекосмічного
життя і замішане людською працею; Разом з тим він є "хліб живий",
життєдайний, бо в Ньому Божественне життя пронизує землю і людську природу.
Значить, Євхаристія –
це цілком реальна сила воскресіння, "закваска безсмертя", як каже
Ігнатій Антіохійський. "Об'єктивна" сила, яка, зрозуміло, повинна
прийматися у вірі та ставати переливанням Божественної енергії у події
зустрічі, але яка не залежить від нашого до неї ставлення.[iv]
Воскресіння Євтиха.
Юнак Євтих сидів на вікні. За вікном
була темрява, глибока ніч. В кімнаті Павло проголошував Слово та ламав Хліб –
відбувався Літургійний спомин Господнього воскресіння, святкували Його тріумф
над смертю. Євтиха огортає глибокий сон, він падає з третього поверху додолу, і
його знаходять мертвим. Згодом, Павло силою Воскреслого Христа, повертає його
до життя. Розповідь містить дуже глибокий символізм цілком протилежних за
змістом елементів: з одного боку – ніч, темрява,
сон, падіння, порожнеча, смерть; з іншого – Боже Слово,
Євхаристія –
святкування перемоги Христа над смертю, спільнота віруючих, унікальна сила
Христа присутня в Його слузі Павлі, Воскресіння. Перший перелік є частиною
життя кожної людини. Проте Добра Новина полягає в тому, що Ісус пропонує нам
цей другий перелік –
як засіб нового життя, яке Бог бажає подарувати кожній людині. Наша активна
участь в житті Церкви, зокрема життя Словом Божим та Євхаристією, може активно
перемінити якість нашого власного життя, та відкрити новий погляд, можливості й
перспективи там, де чисто по людському, вже не може бути жодної надії.
Місійне завдання: Подарувати Святе Письмо (або виписані біблійні цитати про Боже милосердя,
що найбільше мене вразили) комусь зі своїх знайомих, які його не мають або не
читають. Старатися, якнайчастіше приймати Пресв. Євхаристію. Пізнати молитовний
метод читання Св. Письма (Lectio Divina). Почати традицію ділення Словом, в колі сім’ї або
знайомих, яке зачепило мене під час особистого молитовного читання Св. Письма,
або слухання недільного Євангелія чи
проповіді.
Немає коментарів:
Дописати коментар