Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив
та що навчав від початку 2. аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази
апостолам, яких собі вибрав. 3. Він показував їм себе також у численних доказах
живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже
Царство. 4. Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм
Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; 5. бо
Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. 6.
Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш
Ізраїлеві царство?» 7. Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх
Отець призначив у своїй владі. 8. Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас
зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю
землі.» 9. І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла
з-перед очей їхніх. 10. І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив,
два мужі стали коло них у білій одежі 11. і сказали: «Мужі галилейські! Чого
стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само
прийде, як його ви бачили відходячого на небо.» 12. Тоді вони повернулися в
Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу.
Контекст та значення Празника
Св. Лука завершує перший том своєї розповіді про Господа нашого Ісуса
Христа розповіддю про Його вознесіння на небо (Лк 24:50–53; пор. також Мк 16:19–20). З ціє ж події він починає свій другий том, який відомий нам під назвою
"Діяння апостолів" і в якому міститься унікальне свідоцтво про те, що відбулося з
християнським рухом після вознесіння Ісуса (Дії 1:1–2).
У своїй відомій книжці "Ісус з
Назарету" Папа Венедикт XVI так пояснює значення Вознесіння: "У вознесінні Ісус йде не кудись до
далеких небесних світил, а входить у спільність життя і влади з живим Богом, у
стані вищості Бога понад усяким простором. Тому він не "пішов геть",
але завдяки самій Божій могутності завжди присутній тепер з нами і для нас. У
прощальних промовах Євангелія від Йоана Ісус саме це говорить своїм учням:
"Відходжу і до вас повернуся"(Йо 14:28)… Оскільки Ісус є біля Отця,
Він не є далеко, але близько від нас. Тепер він вже не в одному окремому місці
світу, як перед Вознесінням, тепер у своїй могутності, що перевершує для усіх
усякий простір, Він присутній поруч з усіма і йому моляться всі –
протягом цілої історії –
і в усіх місцях"[i].
Важливо розуміти, що в Біблії
"небо" є простором в якому перебуває Бог, а "земля" –
простір в якому перебувають люди. "Небо" стане для нас тимчасовим
житлом після закінчення теперішнього земного життя, однак наш шлях лежить до
нового світу, єдиного та переображеного. В кінці Символу віри ми урочисто
промовляємо: "Очікую воскресіння
мертвих і життя майбутнього віку. Амінь." Тому, відповідно до Божого
задуму, нас чекають "нове небо і нова земля", які раз і назавжди
з'єднаються в новій реальності. Сенс воскресіння Ісуса почасти полягає в тому,
що воно поклало початок цьому чудесному оновленню. На хресті було завдано удару
головним силам зла –
тлінню та смерті, і тоді творча Божа сила, вже не стримувана (як раніше)
спротивом людини, змогла розгорітися і дати початок тій єдності небес і землі,
яку Бог задумав для всього світу. "Небо" і "земля" –
це дві взаємопов'язані сфери божественної реальності, серед яких воскресле тіло
Ісуса –
перша, яка повністю належить обом світам, й очікує часу, коли все буде оновлено
і возз'єднано. Ісус перейшов в Божі обителі, але він повернеться в день, коли
той вимір і наше теперішнє зіллються воєдино раз і назавжди. Цій обітниці ще
належить збутися в історії. Саме це ми маємо на увазі під Парусією – Другим пришестям.[ii]
Діяння Апостолів.
Діяння апостолів, – це
розповідь, яка пронизана таємничою присутністю Ісуса. Лука багаторазово
наголошує, що Ісус є Цар і Господь не в минулому, все більш віддаленому, а в
живій і ясній реальності: Він – особистість, яку можна знати і
любити, слухати і слухатися, яка продовжує діяти у світі. Хоча офіційно книга
називається "Діяння апостолів", її можна було б назвати "Діяння
Ісуса", оскільки вона чітко засвідчує, що Ісус Христос учора й сьогодні
навіки Той Самий (пор. Євр 13:7) та що Він є Емануїл (пор. Мт 1:23) –
Бог, який є з нами по всі дні аж до кінця віку (пор. Мт 28:20).
Сила Воскресіння та П'ятидесятниці.
Лука хоче, щоб ми зрозуміли дві речі,
важливі для його книги та взагалі його бачення світу. По-перше, в основі всього лежить воскресіння Ісуса: другий том Луки – Діяння, насправді можна читати як розлогий наративний
аргумент про силу Воскресіння Ісуса[iii]. Читаючи це
свідчення, ми бачимо, що Ісус дійсно
живий, –
в переміненому тілі розмовляє, ходить, їсть і п'є... Його перемінене тіло є
початком нового Божого творіння; в новому ж творінні, як ми знаємо з текстів на
зразок Одкр 21 і Еф 1, небо і земля сходяться разом[iv].
Другий
важливий акцент: сила та дія Святого Духа. Лука бажає показати дію Святого Духа в основі й рості церкви. Бог
хоче зробити у всьому світі щось нове. І в орбіту цієї новизни Він залучає
кожну дитину, кожну жінку, кожного чоловіка,[v]
даючи чудову обітницю апостолам: "Ви
приймете силу ... будете моїми свідками і в Єрусалимі ... і до краю землі"
Діяння: розповідь про унікальну дію Св. Духа та
активних християн.
Книга Діянь, – це
розповідь про первісну церкву, яка з огляду на багатство матеріалу, неминуче
вибіркова, написана з особливим наголосом на певних проблемах
та питаннях. Вже через 30-40 років після смерті Ісуса, в кожному великому місті
Малої Азії, Греції й Італії була як мінімум одна християнська спільнота. Лука
фізично не зміг би описати всю інформацію про унікальний розвиток ранньої
Церкви, й тому спростив і систематизував
дані, як у плані географії, так й у плані біографії. Він згадує 32 країни, 54 міста й 9 середземноморських
островів. Він простежує
історію християнського руху від Єрусалиму
до прибуття апостола Павла до Риму
(шість етапів: Єрусалим, Юдея, Самарія, Мала Азія, Європа, Рим). У Діяннях
згадуються 95 різних людей, але лише декільком з них приділяється особлива
увага. У перших трьох частинах книги домінує Петро – Діяння 1 – 12 – тут йдеться головно про місію серед євреїв
(Єрусалим, Юдея, Самарія); в трьох наступних частинах більше розповідається про
Павла та його місію серед язичників (Мала Азія, Європа, Рим) – 13 – 28 глави
Діянь. З інших відомих персонажів по іменах названі лише: у першій половині
книги – Стефан і Филип, у другій половині – Варнава та Яків, брат Ісуса. Важливо, що із цих
шести лідерів ранньої церкви тільки один (Петро) входив до числа первісних
Дванадцяти[vi]. Св. Дух діяв з великою
силою серед різних, часто мало відомих людей, які, однак, були раді відповісти
на Його запрошення та діяння.
Значення для нас.
В Діяннях читаємо, що першою реакцією
та відгуком на цю безпрецедентну подію, яким було Вознесіння, та яке і тепер
насилу піддається опису, –
є поклоніння. Лука часто говорить про
молитву перших християн. Після Вознесіння Ісуса, учні разом з Його матір'ю
повертаються з Оливної гори в будинок, в якому були перед тим і повні радості
починають молитися. Тому, сьогодні, коли ми не тільки читаємо Діяння, а й
намагаємося слідувати за Ісусом, свідчити про Його володарювання над світом,
через молитву і богослужіння, ми також можемо долучатися до цієї небесної
реальності, радіти нею, знаходити в ній сили і, відповідно давати належну
оцінку всьому, що нас оточує.
Християнство –
це присутність, дар внутрішньої близькості Бога і доручення діяти, свідчачи про
Ісуса Христа.[vii] Лука
задумав й інший рівень прочитання Діянь. Він
хоче щоб, ми самі стали учасниками цієї грандіозної історії. Почасти в
цьому сенс «кінцівки», Діянь яка не зовсім кінцівка: розповідь триває, й ми,
які живемо сьогодні –
в самій її гущавині! З цього моменту ми читаємо розповідь, продовжувати яку, – покликані самі аж до останніх днів нашого
життя.
P.S. Коментар на
Євангеліє празника Вознесіння ГНІХ є на цьому блозі за наступним посиланням:
[i] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга. Від в'їзду в Єрусалим до Воскресіння
/ Пер. з нім. -Жовква: Місіонер, 2011, 267–268
[vi] Metzger B. M. The New Testament: Its Background, Growth, and Content.
– Nashville Abingdon Press, 2003, 196-202
[vii] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга, 266
Немає коментарів:
Дописати коментар