Тоді Павло, взявши тих чоловіків, на другий день
очистився з ними, ввійшов у храм й об'явив реченець, за якого, по сповненні
днів очищення, за кожного з них мала бути принесена офіра. 27. Якже тих сім
день добігало до кінця, юдеї з Азії, побачивши Павла у храмі, збунтували ввесь
натовп і наклали на нього руки, 28. гукаючи: «Мужі ізраїльські, на поміч! Ось
той, що всіх навчає всюди проти нашого народу, проти закону й проти цього
місця! Та мало того: він увів у храм греків і опоганив це святе місце!» 29. Бо
бачили перед тим у місті разом з ним Трофима, ефесянина, і гадали, що Павло
його впровадив до храму. 30. Тоді заворушилось усе місто, зчинилося збіговисько
народу і, схопивши Павла, почали тягнути його з храму й негайно зачинили двері.
31. А як вони хотіли його вбити, дійшла до тисяцького чоти вістка, що ввесь
Єрусалим заметушився. 32. Він зараз же з вояками та сотниками бігом на них
накинувся; якже ті побачили тисяцького та вояків, перестали Павла бити.
Універсальність
Благовісті: Євангеліє Божої благодаті для всіх.
В часі місійних подорожей Павла Господь дав йому
"пізнати тайну своєї волі, той задум
доброзичливий і ухвалений у ньому (Христі), щоб, коли настане повнота часів,
здійснити його - об'єднати все у Христі: небесне й земне" (Еф 1:9-10).
Великий апостол народів усвідомив, що Божим бажанням є, щоб усі люди через
хрещення могли бути одним тілом, однією великою родиною у Христі. Для цього від
язичників вимагалося тільки усвідомити свої гріхи, визнати потребу спасіння та з вірою прийняти
хрещення в ім'я Отця і Сина і Святого Духа. В такий спосіб до Церкви
почали долучатися тисячі новоохрещених
вихідців з поган.
Поряд з цим, за
час відсутності Павла в Єрусалимі, дуже багато визнавців юдаїзму також стали
християнами. Однак більшість з них вважала, що язичники перед тим як стати
християнами, повинні приймати обрізання та ставати визнавцями юдаїзму. Основним
аргументом для таких вимог був наступний: Старий Завіт - слово Боже, і його
заповіді обов'язкові для всіх, хто бажає виконувати волю Божу.
Павло натомість стверджував, що у його особистій духовній Одісеї дотримання
таких зовнішніх ритуалів нічого не дало; крім того, відповідно до Старого
Завіту, Авраам був виправданий вірою задовго до дарування Закону Мойсея. Для
розв'язки цієї проблеми після першої місійної подорожі Павла був скликаний
Єрусалимський Собор, на котрому всі апостоли погодилися з позицією Павла, сформулювавши, однак, кілька обмежень для язичників, які зачіпали деякі зі
звичаїв тодішнього поганства, які були особливо огидні юдеям (Дії 15:29):
заборона на споживання їжі, раніше принесеної в жертву ідолам; заборона на
споживання крові; заборона на споживання м'яса тварини, з якої не випустили
кров; заборона на сексуальну розбещеність.
Мужнє та витривале
свідчення віри.
На жаль рішення Собору про можливість спасіння поган через Хрещення, без
попереднього входження в юдаїзм, не
сприймалися відразу легко.
Універсальність благовісті Павла часто наштовхувалася на опозицію не
тільки зовнішню (юдеїв, які не прийняли Христа), але і внутрішню (юдеїів котрі
прийняли Христа). Часто Павла очорнювали, його навчання перекручували, а то й
просто підбурювали народ, щоб його принизити чи навіть фізично знищити.
Коли Павло
зібрався іти до Єрусалиму, апостола попередили: в Єрусалим іти небезпечно,
оскільки багато юдеїів та юдео-християн (юдеїв які прийняли Христа) налаштовані
до нього вороже.
Побоювання Павлових друзів повністю виправдалися. Хоча, Яків та старійшини
єрусалимської церкви досить сердечно прийняли великого апостола поган, але й
вони тривожилися за реакцію інших, бо багато подейкували, ніби під час своєї
місії Павло вчить юдеїв відступлення від Закону Мойсея (Діян 21:17-21). Тому
вони запропонували Павлові публічно виказати свою повагу до юдейських звичаїв,
використовуючи нагоду: четверо віруючих, які взяли на себе Назорейську
обітницю, повинні були пройти храмовий обряд очищення. Павло погодився взяти
участь у ритуалі і заплатити усі витрати. Він міг зробити це з чистою совістю,
бо вважав тільки, що поганам, які охрестилися не треба виконувати культові
заповіді Закону Мойсея, та й християнам які навернулися з юдаїзму це не
обов'язково робити; однак він не критикував юдеїв, які так чинили (Діян 21:
22-26).[i]
В книзі Чисел 6 є описана можливість очищення, тобто, коли людина якийсь
час живе особливим акетичним та благочестивим життям, й остерігає себе від
будь-яких ритуальних занечищень (напр. не бере участь в похороні навіть
найближчих родичів, щоб не осквернитися дотиком до тіла померлого) як рівнож
п'янких напоїв, стриження волосся, тощо. Заради Ісуса, Павло завжди радо
сповнював різні аскетичні практики, які були не просто виконанням
старозавітного Закону, але радісною відповіддю на щедрі Божі дари у Христі
Ісусі.[ii]
Цей акт примирення, однак, тільки посилив проблему. Юдейські фанатики з
римської провінції Азія, побачивши апостола в храмі, підняли шум: нібито Павло
ввів в храм язичників і тим самим осквернив святе місце. Спалахнула жорстока
бійка, в якій Павло мало не загинув. На щастя, втихомирити натовп вчасно
підоспів командир римського гарнізону з прилеглої Антонієвої фортеці.[iii]
Місійне завдання: Дуже
важливо усвідомити, що Євангеліє - це Добра Новина для кожної людини на Землі. Вчімося
від Св. Павла, як слід ревно та радісно свідчити про Божу Любов у Христі Ісусі
всім людям, використовуючи будь-яку нагоду, й не боятись ніяких перешкод. Просімо
Ісуса, щоб дав нам духа мудрості, відваги та готовності для благовістування в
щоденних обставинах життя, навіть якщо це вимагє певної жертви й має свою ціну.
Ввечері прочитаймо уривок зі Святого Письма (Мр. 1:21-35)
і уявімо себе учнем, який перебуває поруч зі своїм Учителем. Відтак намагаймося
весь наступний день провести у дусі того, хто йде за Христом.
Немає коментарів:
Дописати коментар