понеділок, 26 травня 2014 р.

Празник Вознесіння Господа Нашого Ісуса Христа ( Дії 1, 1 – 12).

1 . Першу книгу я написав, о Теофіле, про все, що Ісус робив та що навчав від початку 2 . аж до дня, коли вознісся, давши Святим Духом накази апостолам, яких собі вибрав. 3 . Він показував їм себе також у численних доказах живим після своєї муки, з'являючись сорок день їм і розповідаючи про Боже Царство. 4 . Тоді ж саме, як споживав хліб-сіль із ними, він наказав їм Єрусалиму не кидати, але чекати обітниці Отця, що її ви від мене чули; 5 . бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом. 6 . Отож, зійшовшися, вони питали його: «Господи, чи цього часу знову відбудуєш Ізраїлеві царство?» 7 . Він відповів їм: «Не ваша справа знати час і пору, що їх Отець призначив у своїй владі. 8 . Та ви приймете силу Святого Духа, що на вас зійде, і будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії й аж до краю землі.» 9 . І сказавши це, коли вони дивились, знявся угору, і хмара його взяла з-перед очей їхніх. 10 . І як вони дивилися пильно на небо, коли він відходив, два мужі стали коло них у білій одежі 11 . і сказали: «Мужі галилейські! Чого стоїте, дивлячись на небо? Оцей Ісус, який від вас був взятий на небо, так само прийде, як його ви бачили відходячого на небо.» 12 . Тоді вони повернулися в Єрусалим з гори, що зветься Оливною, що близько Єрусалиму - день ходи в суботу. 13 . Увійшовши (в місто), зійшли на горницю, де вони перебували, а саме: Петро і Йоан, Яків і Андрій, Филип і Тома, Вартоломей і Матей, Яків Алфеїв і Симон Зилот та Юда, (син) Якова. 14 . Всі вони пильно й однодушно перебували на молитві разом з жінками і Марією, матір'ю Ісуса, та з його братами.
Контекст та значення Празника           
            Св. Лука завершує перший том своєї розповіді про Господа нашого Ісуса Христа розповіддю про Його вознесіння на небо (Лк 24, 50 53; пор. також Мк 16, 19 20). З ціє ж події він починає свій другий том, який відомий нам під назвою "Діяння апостолів" і в якому міститься унікальне свідоцтво про те, що відбулося з християнським рухом після вознесіння Ісуса (Дії 1,1 2).
            У своїй відомій книжці "Ісус з Назарету" Папа Венедикт XVI так пояснює значення Вознесіння: "У вознесінні Ісус йде не кудись до далеких небесних світил, а входить у спільність життя і влади з живим Богом, у стані вищості Бога понад усяким простором. Тому він не "пішов геть", але завдяки самій Божій могутності завжди присутній тепер з нами і для нас. У прощальних промовах Євангелія від Йоана Ісус саме це говорить своїм учням: "Відходжу і до вас повернуся"(Йо 14, 28). У цьому стихові подиву гідно виражено своєрідність "відходу" одночасно він є "приходом", і цим інтерпретовано таїнство хреста, Воскресіння і Вознесіння. Його відхід є якраз таким приходом, новим способом близькості, тривалої присутності, як Йоан показує радість, про яку ми чули в Євангелії від Луки. Оскільки Ісус є біля Отця, Він не є далеко, але близько від нас. Тепер він вже не в одному окремому місці світу, як перед Вознесінням, тепер у своїй могутності, що перевершує для усіх усякий простір, Він присутній поруч з усіма і йому моляться всі протягом цілої історії і в усіх місцях"[i].
            Ще далі Святіший Отець продовжує: "З подією Вознесіння "минув старий спосіб людського співбуття і зустрічей. Тепер Ісуса можна діткнутися тільки в Отця, тільки піднімаючись. З Отця, у спільності з Отцем, Він нам по-новому доступний і близький".[ii]
Діяння Апостолів: Сила Воскресіння та П'ятидесятниці
            Діяння апостолів, це розповідь, яка пронизана таємничою присутністю Ісуса. Лука багаторазово наголошує, що Ісус є Цар і Господь не в минулому, все більш віддаленому, а в живій і ясній реальності: Він особистість, яку можна знати і любити, слухати і слухатися, яка продовжує діяти у світі. Хоча офіційно книга називається "Діяння апостолів", її можна було б назвати "Діяння Ісуса", оскільки вона чітко засвідчує, що Ісус Христос учора й сьогодні навіки Той Самий (пор. Євр 13, 7) та що Він є Емануїл (пор. Мт 1, 23) Бог, який є з нами по всі дні аж до кінця віку (пор. Мт 28, 20).
            Отож, Діяння апостолів це книга про Ісуса, головна дійова особа в ній саме Ісус. Лука хоче, щоб ми зрозуміли дві речі, важливі для його книги і взагалі його бачення світу. По-перше, в основі всього лежить воскресіння Ісуса. Згідно твердження одного відомого екзегета, другий том Луки – Діяння, насправді можна читати як розлогий наративний аргумент про силу Воскресіння Ісуса.[iii] Читаючи це свідчення, ми бачимо, що  Ісус дійсно живий, в переміненому тілі розмовляє, ходить, їсть і п'є... Його перемінене тіло є початком нового Божого творіння; в новому ж творінні, як ми знаємо з текстів на зразок Одкр 21 і Еф 1, небо і земля сходяться разом. Воскресле тіло Ісуса вважається початком тієї небесної реальності, яка добре почувається у фізичному світі (на "землі"), а також є початком того Переображення фізичного світу, для якого Божа обитель (небо") є справжньою домівкою[iv].
            Другий важливий акцент: сила та дія Святого Духа. Лука бажає показати дію Святого Духа в основі й рості церкви. Омиватися будуть вже не водою, а Святим Духом. І це оновлення створить з них вже не просто відновлений Ізраїль, котрий очікує царювання Бога (такі сподівання мали багато юдеїв), але нову людину, й тоді Бог запанує над усім світом, а люди пізнають Його панування в своїх серцях. Бог хоче зробити у всьому світі щось нове. І в орбіту цієї новизни Він залучає кожну дитину, кожну жінку, кожного чоловіка[v].
            Ісус, однак попереджає, що  не дає чіткого та готового розкладу про всі майбутні події. Учням не дано знати, в якій точці божественного календаря вони знаходяться. Але головне не це. На головне міститься натяк у словах "ви приймете силу ... будете моїми свідками і в Єрусалимі ... і до краю землі"[vi].
            Коли в Біблії говориться про "небо та землю", мається на увазі, що все в нашому світі має інший вимір, іншу грань реальності. В Біблії "небо" є простором в якому перебуває Бог, а "земля" простір в якому перебувають люди. "Небо" стане для нас тимчасовим житлом після закінчення теперішнього земного життя, однак наш шлях лежить до нового світу, єдиного та Переображеного. В кінці Символу віри ми урочисто промовляємо. "Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Амінь." Тому, відповідно до Божого задуму, нас чекають "нове небо і нова земля", які раз і назавжди з'єднаються в новій реальності. Сенс воскресіння Ісуса почасти полягає в тому, що воно поклало початок цьому чудесному оновленню. На хресті було завдано удару головним силам зла тлінню та смерті, і тоді творча Божа сила, вже не стримувана (як раніше) спротивом людини, змогла розгорітися і дати початок тій єдності небес і землі, яку Бог задумав для всього світу. "Небо" і "земля" це дві взаємопов'язані сфери божественної реальності, серед яких воскресле тіло Ісуса перша, яка повністю належить обом світам, й очікує часу, коли все буде оновлено і возз'єднано. Ісус перейшов в Божі обителі, але він повернеться в день, коли той вимір і наше теперішнє зіллються воєдино раз і назавжди. Цій обітниці ще належить збутися в історії. Саме це ми маємо на увазі під  Парусією Другим пришестям.[vii]
Діяння Апостолів: розповідь про унікальну дію Св. Духа та активних християн.
            Книга Діянь, це розповідь про первісну церкву, яка з огляду на багатство матеріалу, неминуче вибіркова, написана з особливим наголосом на певних проблемах та питаннях. Вже через 30-40 років після смерті Ісуса, в кожному великому місті Малої Азії, Греції й Італії була як мінімум одна християнська спільнота. Лука фізично не зміг би описати всю інформацію про унікальний розвиток ранньої Церкви, й тому  спростив і систематизував дані, як у плані географії, так й у плані біографії. Він згадує 32 країни, 54 міста й 9 середземноморських островів. Він простежує історію християнського руху від Єрусалиму до прибуття апостола Павла до Риму (шість етапів: Єрусалим, Юдея, Самарія, Мала Азія, Європа, Рим). У Діяннях згадуються 95 різних людей, але лише декільком з них приділяється особлива увага. У перших трьох частинах книги домінує Петро Діяння 1 12 тут йдеться головно про місію серед євреїв (Єрусалим, Юдея, Самарія); в трьох наступних частинах більше розповідається про Павла та його місію серед язичників (Мала Азія, Європа, Рим) 13 28 глави Діянь. З інших відомих персонажів по іменах названі лише: у першій половині книги Стефан і Филип, у другій половині Варнава та Яків, брат Ісуса. Важливо, що із цих шести лідерів ранньої церкви тільки один (Петро) входив до числа первісних Дванадцяти.[viii] Св. Дух діяв з великою силою серед різних, часто мало відомих людей, які, однак, були раді відповісти на Його запрошення та діяння.
            Значення для нас.
            В Діяннях читаємо, що першою реакцією та відгуком на цю безпрецедентну подію, яким було Вознесіння, та яке і тепер насилу піддається опису, є поклоніння. Лука часто говорить про молитву перших християн. Після Вознесіння Ісуса, учні разом з Його матір'ю повертаються з Оливної гори в будинок, в якому були перед тим і повні радості починають молитися. Тому, сьогодні, коли ми не тільки читаємо Діяння, а й намагаємося слідувати за Ісусом, свідчити про Його володарювання над світом, через молитву і богослужіння, ми також можемо долучатися до цієї небесної реальності, радіти нею, знаходити в ній сили і, відповідно давати належну оцінку всьому, що нас оточує.
            Християнство це присутність, дар внутрішньої близькості Бога і доручення діяти, свідчачи про Ісуса Христа.[ix] Лука задумав й інший рівень прочитання Діянь. Він хоче щоб, ми самі стали учасниками цієї грандіозної історії. Почасти в цьому сенс «кінцівки» Діянь яка не зовсім кінцівка: розповідь триває, й ми, які живемо сьогодні, в самій її гущавині! З цього моменту ми читаємо розповідь, продовжувати яку,  покликані самі аж до останніх днів нашого життя. Тому, за словами папи Венедикта "Дуже важливо усвідомлювати що "Христос у Отця не віддалений від нас, щонайбільше то ми далеко від Нього, але дорога Його до нас відкрита. Не дорога космічно-географічна, а "навігація у просторі" серця, від виміру замкнутості в собі до нового виміру божественної любові, що охоплює весь світ."[x]






[i] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга. Від в'їзду в Єрусалим до Воскресіння / Пер. з нім. -Жовква: Місіонер, 2011, 267268
[ii] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга, 269
[iii]Johnson L. T., Living Jesus: learning the Heart of the Gospel, San Francisco, 1998, 167 – 168
[iv] Wright N. T. Acts for Everyone. Part 1. Chapters 1-12., London SPCK 2008, 3–4
[v] Wright N. T. Acts for Everyone. Part 1, 4
[vi]  Wright N. T. Acts for Everyone. Part 1, 8
[vii] Wright N. T. Acts for Everyone. Part 1, 1114
[viii] Мецгер Б. М. Новый Завет. Контекст, формирование, содержание / Пер. с англ. (Серия "Современная библеистика"). М.: ББИ 2006, 186-192
[ix] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга, 266
[x] Рацінгер Й. (Венедикт XVI). Ісус з Назарету. Книга друга, 270

Немає коментарів:

Дописати коментар