Історично, підставою святкування празника Покрову Богородиці, була подія
чудесного порятунку міста Константинополя від облоги арабів на поч. Х ст.: Св.
Андрій Юродивий бачив, як підчас молитви у храмі Пресв. Богородиці де
перебувала ЇЇ риза, Пречиста Діва у
супроводі Св. Йоана Хрестителя та Св. Йоана Богослова, після молитви перед
престолом, зняла з Своєї голови хустку-омофор і розстелила її над народом у
храмі. Інформація про чудо швидко поширилася у місті, а вороги відступили й
відтак місто було врятоване. До 1453 року (рік захоплення Константинополя турками-османами)
греки святкували це свято, а пізніше воно перейшло й на наші українські землі. З
огляду на нашу складну та драматичну історію, свято Покрова Богородиці стало у
нас надзвичайно популярним, а особливо серед тих хто стояв у обороні нашої
землі – від козаків на Запоріжжі і до героїчних вояків УПА. Сьогодні в час
підступної війни путінського режиму проти України, наші хоробрі захисники не раз досвідчували
силу її молитовного заступництва, яке ми називаємо Покровом.
Про молитовне заступництво Богородиці є
дуже багато свідчень, – як тих, які мали важливе історичне значення, так і
багатьох приватних. Якщо б хтось бажав більше осмислити значення перших, то я б
радив книжку Peter Anderson «Poland, Russia and our lady of Chestohowa» (www.jasnagora.com/doc/do_newsow/czestochowa_chronology.doc Переклад, на жаль, є тільки російською,
але у файному видавництві ББИ: «Богородица
– духовный мост между Востоком и Западом»). Якщо брати до уваги тільки духовні
моменти, то книга/ хроніка досить промовиста. Стосовно других, – дуже багато
активних християн можуть розповісти свої маленькі (але, тим самим, не менш
важливі) свідчення. Можна навіть піти на котрусь з прощ до Марійських місць, щоб
самому досвідчити заступництво Богородиці. Одним словом, – варіантів багато.
Мене завжди цікавило, що ж про Пречисту Діву Марію говорить Біблія, й тому
часто думав над тими текстами, котрі в Євангеліях чи на поч. Діянь апостолів згадують
про неї. Одного разу мені до рук потрапив аудіо запис реколекцій, які в одній з
наших єпархій УГКЦ проводив о. Раньєро Канталамеса (проповідник для Римської
курії та Папи). Кілька думок та акцентів о. Раньєро, підсумували для мене
значення Марії в Історії Спасіння, а відтак і по новому вказали на її приклад справжньої Учениці Господа. Нижче
подаю кілька коротких думок, як вислід того, що почув та глибше усвідомив для
себе через роздуми о. Канталамеси.
Марія – зразок Церкви. Про Марію не
говориться часто в Новому Завіті – але, якщо ми придивимося уважніше то
побачимо, що Вона є присутня в трьох найважливіших подіях Історії Спасіння:
-
Воплочення
-
Пасхальна Тайна
-
П’ятидесятниця.
Воплочення.
Поведінка Марії в часі Воплочення Божого Сина – це зразок віри. Наша
цінність як християн залежить від нашої
віри; апостоли не змогли звільнити біснуватого, і тому Ісус пояснив: «Через вашу малу віру» (Мт 17:20)…
Єлизавета проголошує Марію Блаженною
через те, що Вона повірила і сказала ангелові: «Нехай зо мною станеться по твоєму слову!».
Обіцянка ангела для Марії – надзвичайна з огляду на оцінку розумом.
Це вимагало відваги, бо вагітна не одружена дівчина в тому часі могла бути просто
каменована. Отож, Вона повірила з ризиком для життя.
Марія сказала: «Ось я Господня
слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1:38). Коли Бог
покликав Авраама, Мойсея, Самуїла – вони сказали: «Хіневі», – тобто «Ось я». Це
вияв готовності творити волю Творця. Моє серце готове для Тебе Господи…
В латинському обряді, той кого висвячують, каже єпископові: «Ось я», – це
означає готовність особи бути інструментом для Церкви у справі Благовісті…
Можна сказати й іншими словами. Висловом «Не хай станеться», Марія просто сказала Богові: «Амінь». Сказати
Богові «Амінь», – означає сказати Богові
«Так». В єврейській мові слова віра «אֱמוּנָה /емуна», є спільнокореневим зі словом «Амінь». Св. Павло каже, що Ісус є уособлений «Амінь»
(2 Кор 1:20; пор. також Одкровення 3:14).
Марія під хрестом.
Це зразок надії. Св. Павло
каже, що Авраам повірив в надії всупереч всякої надії («Проти надії надіявшись,
повірив, що стане батьком багатьох народів» – Рим 4:18).
Це ж (і навіть більше) зробила під хрестом Марія. Чисто по-людськи, Марія
мали би втекти з Голготи, рвати коси і сказати Боже ти обманув мене… Марія,
проте, стоїть у тиші. Вона все бачила і йшла поруч. Чула про вибір Варрави…
Вона надіялася до останнього моменту (як Авраам в жертвоприношенні Ісаака).
Марія пішла далі ніж Авраам – побачила смерть Свого Сина… Від Марії вчимося
стояти під хрестом з надією (під хрестами у нашому житті) – дивитися дальше –
бачити Воскресіння…
Марія в часі П’ятидесятниці.
Це зразок любові. Вона
отримала дар Св. Духа в часі Благовіщеня і не потребувала П’ятидесятниці. Але вона є поруч з апостолами. Вона допомагає
їм бути покірними і спокійними... Про неї говориться як про Матір Ісуса – і Св.
Дух, це Дух її Сина. Між Марією і Св. Духом є нерозривний зв'язок – це особа
Ісуса. Марія і Св. Дух дали Ісуса світові…
Марія є моделлю місіонерської душі – переживши досвід Бога, досвід Св.
Духа, вона допомагає його пережити апостолам. Досвід Св. Духа отримуємо в
Хрещенні і Св. Тайнах… І тому ми повинні ділитися з іншими цим досвідом, створювати
центри де переживається цей досвід – творити спільноти і молитовні групи…
Хай Всемилостивий Господь, за молитвами Марії, яка для нас є не тільки
Матір’ю Благодаті, але і моделлю духовного життя, – істинним зразком віри, надії та любові, дарує нам
мудрість та здатність її наслідувати, а для України і всього світу дарує мир,
який світ сам не може дати (пор. Йо 14:27).
Немає коментарів:
Дописати коментар